Твір мініатюра на тему різдвяна мандрівка скруджа

            подорож скруджа у різдвяну ніч як можливість осягнути своє життя              основою сюжету різдвяної казки є диво святкової ночі. відбувається якась подія - і починається духовне відродження людини, яка забула, що вона створена за образом і подобою божою. дверний молоток перетворюється на обличчя джейкоба марлі, що помер саме на свят-вечір сім років тому, кахлі голландської печі, на яких зображено сцени зі священного писання, раптом затуляє обличчя померлого, дух самого марлі попереджає друга про наслідки життя без божої іскри в душі, духи різдва ведуть скруджа від дитинства до смерті, - і усе це сплітається в події однієї ночі, аби повністю змінити життя старого скнари.              scrooge у перекладі з ійської - скнара. душа його змертвіла настільки, що його іноді називають ім'ям померлого компаньйона - марлі. автор змальовує скруджа сухим, зморшкуватим, холодним, наче льодова брила, жорстоким і бездушним ділком, який сидить в своїй промороженій конторі й не дозволяє, клерку купити хоч трохи вугілля. який контраст з племінником скруджа фредом, коли той приходить до дядька, щоб побажати йому веселого різдва: "здавалося, від нього пашіє жаром, наче від пічки. щоки у нього червоні очі блищали, а з рота йшла пара"! свого героя діккенс порівнює з забутим на морозі вуличним краном, з якого потроху капала та капала вода, і він нарешті перетворився на шматок льоду. "твої губи дрижать, - промовив дух. - а що це котиться по твоїй щоці? " перший лід морозної глиби розтоплюється першою сльозинкою, душевний холод зникає, і от старому скнарі вже шкода, що він прогнав хлопця, який співав різдвяний гімн, що не сказав теплого слова своєму клерку. після першої сльози скрудж схлипнув, а коли впізнав у маленькому хлопчику самого себе - заплакав. 1 якщо спочатку він не вірить марлі, а духа минулого різдва просить загасити своє світло і навіть намагається зробити це сам, то духа прийдешнього різдва він уже просить: "веди мене куди якщо цієї ночі ти теж повинен мене чогось навчити, хай це піде мені на користь". і не лише з переляку присягається виправитися й спокутувати минуле нинішнім і майбутнім, а й виконує те, що обіцяв бобові кречету.              п'ять строф "різдвяної пісні в прозі" - це гімн на славу різдва, "днів милосердя, доброти й єдиних днів у цілому календарі, коли люди, ніби з мовчазної згоди, розкривають один одному серця й бачать у своїх ближніх, - навіть у бідних і знедолених, - таких самих людей, як і вони самі, людей, які йдуть однією з ними дорогою до могили"

Эти цитаты принадлежат почтместеру