Сочинение. последняя встреча печорина и максима максимыча. задали написать 4 страницы.(только не из интернета, на одних сайтах одинаковые сочинения)

Ну встреча их последняя, понятное дело, происходит в главе под названием "максим максимыч", когда печорин мимоходом проходит. максим максимыч рад слышать был о том, что его давний друг уж недалёк от него, но вот приём прошел крайне радушно. конечно позже нам становится более или менее понятно такое поведение со стороны печорина, ведь согласитесь, он пусть и выглядет чёрство, но внутри тоже есть душа, которую грызут уже сколько лет. с одной стороны он сам воспитал в себе такие качества как эгоизм, но это были вынужденные меры, нужно же как-то в обществе смотреться, а лучше всего более призентабильно, для него жизнь давно стала игрой и он в игре не как артист, а как режисёр, сам решает как повернётся всё вокруг него, сам пишет роли для других. это мы отчётливо видим в главе княжна мери. но ему уже наскучила эта игра, надоели кошки, которые скребут на душе, вот от души почти ничего и не осталось.. вот он человек какой! я задала примерное направление сочинения, если отталкиваться от данных рассуждений, то уверена, у вас всё получится! и пару советов вам по написанию сочинения: пишите в начале эпиграф. во-первых эпиграфы хорошо оцениваются, а во-вторых занимают хоть какое-то, но место. не бойтесь использовать цитаты, подтверждая аргументы в сочинение, но не переусердствуйте, учитесь пользоваться текстом. главное увидеть насколько вы умеете рассуждать, а поскольку от вас требуют большой объём, то делайте небольшие лирические отступления. к примеру упомяните о психологии человека того времени, ведь почему-то же были люди как печорин и как максим максимыч. и вам возможно непонятно почему я вдруг такую обширную характеристику печорину. отвечу: в последней встрече как то больно равнодушно он повёл себя с его другом, обидев поэтому я считаю что здесь важно не сама эта встреча, а состояние души у людей в период встречи, проанализируйте ситуацию и у вас всё получится! удачи!

у країні фармії правила цариця фармакологія. її назвали так тому, що в цій країні жили різноманітні лікарські трави, рослини. з латині „фармако” - ліки, „логія” - наука. отже, фармакологія - це наука про ліки та лікарські рослини.

на одній грядці росли піон і нагідки. піон був найважливіший, дуже гарний, духмяний. ніхто не міг пройти повз нього, щоб не замилуватися чарівною квіткою. нагідки були яскраво-руденькими, схожими на маленьке сонечко. а конвалія росла у тіні. її майже не було видно, вона ховала свої ніжні білі дзвіночки під широким листям. але всі, хто проходив поряд, казали:

„ах, як чудово пахне конвалія”. піон дуже сердився.

- її ж зовсім не видно, але всі знають, що вона є. це неподобство.

  якось це почуло сонечко й каже:

- ти такий гарний, піоне, але дурний. давні люди дізналися про чудові властивості конвалії. саме завдяки її запаху й дали їй латинську назву. перший склад цього слова нагадує перший склад „кор”, що означає серце. а все тому, що настій конвалії лікує серцеві захворювання.

нагідки, що почули цю розмову, теж обізвалися:

- а в нас теж є назва латинською - календула. мазі, які виготовляють з нас, заживляють рани, а настоєм лікують шлунок і печінку.

тут піон закивав головою і заявив:

- а моя назва латинською так і звучить - піон. я теж корисна квітка - мною лікують нервові розлади. я заспокоюю людей.

сонечко весело замахало промінчиками і сказало:

- от бачите, ви всі корисні й потрібні.