Власне висловлення на тему чи можна когось або щось любити до безтями

явважаю,що можна.припустимо,це буделюдина, яка дужеблизька ідорога тобі.ти постійнохочешзнаходиться поруч.тобі приємнойогослухати.ти хочешйого підтримуватиі йому,якщовін цього потребує.ти поважаєшйого,авін звичайно тебе.ви відміннопроводите ваш  вільний час.тийого знаєшдосить багато,щопереконавсяв йоголюдяностіі хорошомуставленні дотебе.

ти йомудовіряєшна всі стовідсотків.ірозповідаєшвсенайпотаємнішісекрети.і в певниймомен чи період  тиможешусвідомити,якийвін тобідорогий,і яквін необхіднийтобі вцьому житті.тоді тирозумієш,як тийоголюбиш.знаєте, неважливо чи то  краща подруга ,чихлопець ,чищехтось інший,головне щоти йогодужесильноцінуєші любиш,а він тебе

 

 

вот как-то так))

распределительные знаки сама расставишь,если всё-таки понравится))

Одного разу зі мною сталось дивне непорозуміння. це був зовсім звичайний літній день. я спочатку побачив хлопців, які досхочу потішалися над смішним чоловічком і над його смішною промовою. від природи, я людина допитлива, тому і вирішив дізнатися, що ж там сталось.одягнений він був у щось на зразок скафандра, який сяяв і переливався металевим блиском, немов зірка з новорічної ялинки. його фігурку можна було б назвати стрункою, якби кишені не стовбурчились б від захованих в них бозна-яких цікавих штучок. через каламутне скло шолома було видно, як чоловічок, відчайдушно кривляючись, ворушить губами. схоже, йому було душно в цьому незручному вбранні, але він терпів. на грудях у крихітного космонавта висіла блискуча як і скафандр, металева коробка. потім я зрозумів, що то був перекладач. я підійшов ближче. і сказав: - не дуже-то тямовитий у тебе костюм! крихітка-космонавт відповів: - нашій цивілізації так не здається. я вирішив запитати: - а де ця ваша цивілізація? - о, дуже далеко! я не знаю, як ви називаєте цю зірку. - відповів космонавт, вказуючи блискучою рукавичкою в небо.але там не було ніякої іншої зірки, крім ласкаво сяючого сонця.- а як ти сюди потрапив?     - мій космічний корабель вийшов зладу. ходімо, я тобі його покажу. спочатку я мав сумніви. але коли я побачив цей дивний пристрій - вони зникли. це була не дуже велика посудина з безліччю кольорових вогників.  я хотів детальніше одивитися цей корабель, але коли доторкнувся до нього, то мне вдарило струмом. у голові запаморочилось і я впав. а коли відкрив очі, навколо не було нічого дивного. друзі звичайно не повірили мені, коли я їм розповів про цей випадок. але ж ви вірите?