Какие изменения произошли в страны когда правил цинь шихуане

Взойдя на престол в 246 до н. э. и победив своих соперников, он совершил завоевательные походы в соседние государства, нанес им сокрушительное поражение и объединил большие территории в единую империю, приняв титул цинь шихуанди, что значит «первый император династии цинь». он сразу же установил жесткую, централизованную систему страной: поделил ее на округа, границы которых не совпадали с границами покоренных царств, и назначил своих наместников. был противником конфуцианства (по его указу сожжена гуманитарная и казнены 460 ученых), сторонником школы фацзя. на территории всей империи он ввел единую систему мер и весов, единую монету, единую письменность. сопротивление центральной власти подавлялось крайне жестоко, с применением самых страшных видов смертной казни. если человек нарушал закон, то наказанию подвергалась и вся его семья: родственников осужденного превращали в государственных рабов, которых использовали на тяжелых строительных работах. установив деспотическую власть в империи, цинь шихуанди повел решительную войну с кочевниками- гуннами, нападавшими с севера на его границы. свою победу он решил навсегда закрепить строительством мощной пограничной стены, получившей название великой китайской стены. стена была создана подневольным трудом рабов и переселенцев, насильственно согнанных на север из других областей страны. непосильное угнетение народа в правление цинь шихуанди к восстаниям, которые после его смерти в 210 году до н. э. переросли в народную войну. война завершилась захватом столицы и падением империи в 207 году до н. э. цинь шихуанди, как описывают позднейшие , был одержим идеей личного бессмертия. в поисках чудесного эликсира он исследовал древние рукописи, допрашивал мудрецов, посылал экспедиции на больших кораблях в поисках чудесных островов, где все вечно молоды. в конце концов он издал указ о том, что император будет жить вечно. поэтому и после его смерти его тело еще долго оставалось в тронном зале и церемонии проводились так же, как если бы он был жив.

» Ранній Новий час в історії людства " період XVI—XVIII ст.був епохою великих змін в житті людей і їх світогляді. Завдяки Великим географічним відкриттям кордони світу, відомого європейцям, значно розширилися. Нові торговельні, політичні, культурні зв'язки пролягли через океани, з'єднуючи континенти. Економічною основою нової цивілізації стали капіталістичні суспільні відносини, що викликали зміни і в структурі суспільства. Людину почали поважати не стільки за його походження, скільки за підприємливість, працьовитість, знання. Формувався новий тип-людина, яка прагне дізнатися про все сам, що ставить під сумнів існуючі незаперечні істини і авторитети. Ця жага до пізнання Всесвіту стала поштовхом до великих наукових відкриттів. В результаті цих відкриттів людство переконалося в можливості пізнання світу і його законів. Так формувалася найважливіша передумова подальшого розвитку людства-віра в науку як в силу, що пізнає закони світу і сприяє технічному прогресу. Потреби виробництва і розвиток науки стимулювали прогрес у розвитку знарядь праці. Ремісничу майстерню змінили спочатку мануфактура, а потім фабрика. Нові суспільні відносини поступово утвердилися і в сільському господарстві. Змінилася і політична карта світу. Карта Європи стала більше нагадувати сучасну. У Європі з'явилися нові національні держави, громадяни яких усвідомлювали себе французами, іспанцями, австрійцями, англійцями та ін., а не жителями міст і сіл. Для управління цими державами правителі створювали спеціальні установи, проводили реформи управління. Там, де більшість народу хотіла змінити державний устрій і своє життя, відбулися перші революції. Це також було однією з ознак Нового часу. Темпи розвитку країн Заходу і Сходу стали відрізнятися. На Заході формувалася нова цивілізація, яку з часом назвуть індустріальною. У країнах Сходу зберігалися традиційні суспільства. Правда, більшість населення, як і раніше, жило в селах, працювало на землі. Але промислова революція дуже швидко змінила цю ситуацію. Формування індустріальної цивілізації стало основним змістом наступного періоду світової історії.> Період XVI-XVIII ст. був епохою великих змін в житті людей і їх світогляді. Завдяки Великим географічним відкриттям кордони світу, відомого європейцям, значно розширилися. Нові торговельні, політичні, культурні зв'язки пролягли через океани, з'єднуючи континенти.

Економічною основою нової цивілізації стали капіталістичні суспільні відносини, що викликали зміни і в структурі суспільства. Людину почали поважати не стільки за його походження, скільки за підприємливість, працьовитість, знання. Формувався новий тип-людина, яка прагне дізнатися про все сам, що ставить під сумнів існуючі незаперечні істини і авторитети. Ця жага до пізнання Всесвіту стала поштовхом до великих наукових відкриттів. В результаті цих відкриттів людство переконалося в можливості пізнання світу і його законів. Так формувалася найважливіша передумова подальшого розвитку людства-віра в науку як в силу, що пізнає закони світу і сприяє технічному прогресу. Потреби виробництва і розвиток науки стимулювали прогрес у розвитку знарядь праці. Ремісничу майстерню змінили спочатку мануфактура, а потім фабрика. Нові суспільні відносини поступово утвердилися і в сільському господарстві.

Змінилася і політична карта світу. Карта Європи стала більше нагадувати сучасну. У Європі з'явилися нові національні держави, громадяни яких усвідомлювали себе французами, іспанцями, австрійцями, англійцями та ін., а не жителями міст і сіл. Для управління цими державами правителі створювали спеціальні установи, проводили реформи управління. Там, де більшість народу хотіла змінити державний устрій і своє життя, відбулися перші революції. Це також було однією з ознак Нового часу.

Темпи розвитку країн Заходу і Сходу стали відрізнятися. На Заході формувалася нова цивілізація, яку з часом назвуть індустріальною. У країнах Сходу зберігалися традиційні суспільства.

Правда, більшість населення, як і раніше, жило в селах, працювало на землі. Але промислова революція дуже швидко змінила цю ситуацію. Формування індустріальної цивілізації стало основним змістом наступного періоду світової історії.

Объяснение: