Скласти диалог з апострофами в каждом реченни 8 реплек

Привіт, друже! давно не бачились. ходімо зі мною на подвір'я? -привіт, мар'яно, гарна ідея. можем як раз пограти в щось? -чудово! адже мені татко подарував яскравий та новий м'яч! -я вважаю, що нам буде весело, бо мені вже нудно сидіти за комп'ютером. -мені також, я навіть п'єси почала читати! -оце тобі на! багато прочитала? -вже п'ять, дуже цікаві дістались. -молодчинка, бо якщо багато сидіти за комп'ютером, то він погано впливає на здоров'є. -я знаю, ось чому я і йду на вулицю розім'ятись та повеселитись. ходімо швидше! -ходімо

Надворі - золота осінь, яка змушує дерева змінювати яскравий зелений одяг на, не менш прекрасний, золотий, оздоблений яскравими прикрасами. а пізніше, в листопаді, вітер безжально зірве цю красу.    перед моїм будинком росте велична стара черешня. я спостерігала за нею давно і раптом побачила, що на ній залишилося рівно сім останніх листочків. я подумала, що якщо бажання, то вони повинні здійснитися!     вітер безжально зірвав перший листок. поки він кружляв у останньому танці, я встигла подумати: "хочу, щоб рідні, близькі й дорогі мені люди були здорові, бо якщо вони будуть здоровим, то будуть щасливим, отже, щасливою буду і я."    ще хвилина і додолу полетів другий листок. я загадую бажання: "вилікувати всіх хворих від майже невиліковних хвороб двадцять першого століття: сніду, раку, інфаркту та інсульту. деякий час жити з ними можна, алк для підтримки життя порібні кошти на які можна було б купити необхідні ліки."    третій листок затримується, не хоче відриватися від дерева, тому я чекала на його падіння довго. нарешті він попрощався з черешнею і полетів униз. знову я попросила: "хочу побудувати для безхатченків їдальні та гуртожитки." думаю, це покращило бїхнє життя. мені шкода їх, бо вони живуть на лавочках у парках та скверах, у під'їздах чи на будівництвах. їхнє життя - це не життя, а виживання, боротьба із стихіями природи, з нещадного голоду та жорстокістю людей, які знущаються над бідними створіннями.    під дією нещадного вітру зривається й четвертий листок. із моїх вуст пролунало: "хочу, щоб здійснилася мрія моєї любої подруги." мені для неї нічого не шкода, бо вона завжди поруч: і в горі, і в радості. завжди розрадить чи розділить щастя, додасть впевненості й корисною порадою.    на дереві залишилося ще три листочки. думаю, два з них я використаю для задоволення своїх потреб. і, о диво, з дерева зірвалися одразу два листочки! швиденько загадую: "хочу мати власну шоколадну фабрику, де завжди було б багато смачного й різноманітного шоколаду, тому що я обожнюю шоколад. ще я хочу, щоб здійснилася моя заповітна мрія: зустріч із моїми кумирами."  якщо здійсняться ці шість бажань, то я буду найщасливішою людиною в світі, тому що витратила листочки не лише на себе і, тому що я не мріяла ні про що нереальне. якщо добре попрацювати, то в майбутньому я сама зможу зробити все, щоб здійснилися ці бажання.  та на дереві залишився ще один листок. мені вже не треба нічого, тому я захотіла, щоб у кожної людини на світі здійснилися по три найзаповітніші мрії.   на дереві не залишилося жодного може, хтось скаже, що все це дурня, але я твердо вірю, що мої мрії втіляться в життя. адже у що віриш, того досягаєш!