Добро і зло в оповіданні федько-халамидрик

володимир  винниченко в оповіданні «федько-халамидник» роз­глядає питання добра і зла на прикладі життя двох хлопців: федька й толі. прочитавши цей твір, я зрозумів, наскільки хибним може бути перше враження від людини, наскільки зовнішність може бути оманливою. ось перед нами два хлопці — толя; про якого автор каже, що «це була дитина ніжна, делікатна, смирна. він завжди виходив надвір трошки боязко, жмурився від сонця й соромливо посміхався своїми невинними синіми очима. чистенький, чепур­»,іфедько— «чистийрозбишака-халамидник». «небуло того дня, щоб хто-небудь не жалівся на федька: там шибку з рогат­ки вибив; там синяка підбив своєму «закадишному» другові; там перекинув діжку з дощовою водою, яку збирали з таким клопо­том».

так, федько спочатку постає задерикуватим хлопчиком, який робить шкоду сусі, своїм одноліткам не дає гратися. але коли ми пильніше придивляємося до цього хлопчика, то бачимо, що на­справді він — чесна і порядна людина. він, нічого не приховуючи, розповідає батькам про те, чому на нього всі гніваються. він ніколи не ховається за спину іншого. інша справа — толя. це зла, хитра людина. він вважався другом федька, та насправді ніколи їм не був. бо навіть не вміє по-справжньому дружити. він не захистив товариша, не розповів правди, бо боявся, що буде покараний. навіть смерть друга не вплинула на цього хлопця. толя — це хлопчик слабкий не тільки фізично, але й духовно.

читаючи оповідання в. винниченка, я постійно думав про те, як було б добре, якби більше було таких людей, як федько, — добрих, чесних, на яких можна покластися у важку хвилину життя. та, на жаль, у нашому світі ще дуже багато таких, як толя, — брехливих, злих,  що рятують тільки себе, зраджуючи друзів.