Твир на тему "яка краса врятуе свит" как минимум 1 страница не мало

На світі є дуже багато вродливих людей. такі красиві дівчата, мужні хлопці. але хтозна, які вони всередині? я вважаю, що людина повинна піклуватися не про свою зовнішню красу, а про свій внітрішній емоційний та духовний стан. не раз бувало: он, сидить на скамійці дівчина чарівної краси. підійдеш, а вона за характером найсправжнісінька грубіянка! недарма кажуть, що зовнішність брехлива. або, наприклад, йде, на вигляд, мужній та вродливий хлопець. а якщо познайомитися з ним ближче, виявиться, що він палить, п'є одже, лише внутрішня краса людини може врятувати світ! если мало, то дополни сам(а)

Думаю, що багато кому приємно дивитися на симпатичне дівоче обличчя з обкладинки глянсового журналу, на милу дитину, на елегантного чоловіка. ми милуємося красивими людьми. а антуан де сент-екзюпері у своїй знаменитій казці «маленький принц» сказав: «найголовніше — те, чого очима не побачиш». що це — «те»? що є найголовнішим у нас, чого ми не бачимо? душу? вихопіть, щира краса людини насправді непомітна. але якось же вона виявляє в милосерді, чуйності, здатності згадаємо добре чудовисько з казки «червоненька квіточка», якого настенька покохала саме за красу душі. згадаємо дзвонаря квазімодо з «собору паризької богоматері» гюго, під потворною зовнішністю якого виявилися світлі почуття. але ж некрасивим і інвалі набагато важче зберегти щиросердечну красу, аніж звичайним людям. саме обділені богом фізично, вони нерідко бувають озлоблені на увесь світ. якою ж силою душі треба володіти, щоб не образитися за таких обставин на всіх? одного разу я прочитала в якійсь газеті історію дівчини, прикутої до інвалідного крісла. ця дівчина вийшла заміж і, за її словами, зовсім щаслива. бабусі на лавочці біля під'їзду, звичайно, розпускали плітки: «дівчисько-то — інвалід, в тут раптом — весілля! ну яка дружина з каліки? » не знали бабусі, що дівчина ця — не звичайна, а «чудова» — так називає її чоловік. не знали вони й іншого: у молодої подружньої пари багато друзів, які приходять до їхнього будинку, щоб поспілкуватися із завжди веселою і привітною господинею. і для них не існує інвалідного крісла, вони його просто не помі краса внутрішня непомітна, вона виявляється в усіх учинках людини, — у її душі. це гармонія із самим собою та навколишнім світом. вона руйнує стіну нерозуміння, зла, ненависті. вона зігріває всіх, хто знаходиться поруч з людиною, яка її випромінює. чи знає хто-небудь, звідкіля береться ця душевна краса? і звідкіля береться душевне каліцтво? мені здається, що все це дано понад силу. шкода тільки, що людей, красивих щирою красою, так мало. але вони є, і це вселяє оптимізм. напевно, той, хто не оцінить цю красу, не оцінить уже нічого в людині, навіть привабливу зовнішні і я впевнена, що щира душевна краса — це та сама краса, що врятує світ.

Ось відповідь
Я думаю що вийде правильно