Сніг, наче сніг, неначе сніг, немов сніг, як

ответ:

у березні в кожній школі, освітньому закладі та й навіть на високодипломатичному рівні уся свідома спільнота вирушає в подорож шляхами славетного сина україни — тараса григоровича шевченка. кожен із нас має право знати, як склалася прижиттєва й посмертна доля кобзаря, як він працював, з ким дружив, а кого ненавидів, яким був у побуті та особистому житті, які його погляди, переконання і смаки-вподобання. доля переслідувала видатного митця в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в і

один з найбільших велетнів світової історії та гордість української нації – великий кобзар. ім`я тараса шевченка стало символом нашого народу. його «кобзар» – на столі поряд з хлібом, а пісні – вишиті на рушниках.  

поет дуже любив свою україну «безталанну», «убогу». і, не зважаючи на постійні репресії, перебуваючи у найжорстокіших умовах заслання, під пильним наглядом жандармів, наш батько не зрікся своєї долі, своїх випробувань. «караюсь, але не каюсь»,— відповідає він тим, хто його засудив. у віршах бунтаря звучать мотиви боротьби, ненависті до панів, відданості народові, туги за рідним краєм. його заклик до братерства й любові, до правди й справедливості, а над усе – до волі, – має всесвітнє значення. особливо актуальними є вірші тараса григоровича сьогодні.  мабуть це все.