Діалог на тему: "у театрі" 9-10 речень

Опривiт ! ты куди йдеш ? - я у театр на виставу ,, снiгова королева ". а ты куди ? - я теж на цю виставу. давай поряд сядемо. - добре. а який номер у твого мiсця ? - щас подивлюся . у мене 24 . а у тебе ? - у меня 25 . як раз будемо сидiти поряд . - а пiдемо купимо попкорн . - давай . - швидше через 2 хвилина почнеться вистава . - не нервуй . - добре . - яка була гарна вистава . правда ? - так . дуже гарна . - гаразд . я додому . бувай . - бувай .

Український рушник споконвіку був символом україни, як і калина, і верба, і українська пісня. але українських народних пісень уже мало співають. на вербах, що ростуть уздовж річок, хлопчиська влаштовують «тарзанки», з яких стрибають у воду. а рушник — це просто кусок білого полотна з вишитими на ньому птахами і квінещодавно я була на весіллі у своєї двоюрідної сестри. реєстрація відбувалася в центральному палаці одруження, вінчання в церкві — усе було дуже красиво. ось машини вже під'їхали до ресторану, де мав відбутися банкет. вийшли на ґанок батьки молодих. у руках у матері нареченої був величезний рум'яний коровай, що лежав на красивому рушнику. я не повірила своїм очам — це був той самий, котрий довго вишивала наша бабуся і який ми із сестрою, жартуючи, ледь не розірвали навпіл: кожна тягла його до себе. тоді в бабусі на очах виступили сльози. пізніше вона розповіла нам, що дуже старалася зробити цей рушник схожим на той, з яким зустрічали після вінчання її і дідуся їхні наречений і наречена вийшли із розкішного лімузина, поклонилися батькам, поцілували коровай, який потім разом із рушником лежав на весільному столі.отже, не вмерла ця традиція, не вмер рушник. так зустрічали молодих в україні і сто, і двісті років тому. навіть зараз, коли на нинішніх наречених — розкішні вінчальні плаття, женихи одягнені в елегантні смокінги, а весільний кортеж здебільшого блискучі «іномарки», неодмінним атрибутом навіть найсучаснішого весільного торжества залишається простий, може, навіть грубий український рушник. він не змінився. змінився час, іншою стала україна, а український рушник залишився колишнім. на ньому так само шаріють ягоди калини і горобини, співають птахи, зеленіють гілки дерев, синіє льон. його, як і колись, вишивають з любов’ю, довго просиджуючи біля вікна.я впевнена, що рушник залишиться таким же, яким він був завжди. недарма його прославляли тарас шевченко, павло тичина, андрій малишко. рушник — це святиня. святині не змінюються. вони або живуть, або вмирають.бабуся, чи простиш ти мене? чи піднесеш і мені в день мого весілля неоціненний подарунок, у який вкладеш свою душу? чи вишиєш ти і для мене український рушник? я дуже на це сподіваюся. нехай і в моїй родині буде святиня.