Твір на тему: " що в житті людини найцінніше? "( за повістю ч. діккенса " різдвяна пісня у прозі")

У«різдвяній пісні у прозі» ч. діккенса показаний старий жадібний чоловік. у нього немає власної родини, дітей, і він зовсім не радіє найкращому святу — різдву. у скруджа є все. він багатий, у нього є торгова спілка, він вміє заробляти гроші. справді, без грошей не буде і свята, бо ні за що буде купити подарунки чи накрити святковий стіл. гроші дуже потрібні усім. бідність та убогість дуже неприємні. у цьому творі чарльз дік-кенс показав, які потворні «бідність» і «темнота». мені здається, що найцінніше в житті — це наші рідні. я хочу, щоб мої мама й тато, брат, бабуся, тітка були завжди здорові й посміхалися. коли ми збираємося разом, навіть без подарунків, але з гарним настроєм — це найцінніше для мене. добре, що скрудж зрозумів свої помилки та встиг їх виправити. у житті кожного з нас велику роль відіграє родина. близькі нам люди сприймають нас різними: добрими і злими, впевненими і розчарованими. головне, щоб у будьяку хвилину ми змогли найти у темряві те світло, де нас чекають. французький письменник а. монтерман говорив, що родина, є вогнище — це те місце, куди ми завжди повертаємося. і дуже добре, якщо є куди повернутися. надія і віра в щасливу долю людини ніколи не покидала ч. діккенса. письменник вірив, що родинне щастя тримається на любові і взаєморозумінні. саме про такі відносини, що тримаються на духовному спорідненні, ми і дізнаємося, побувавши у родині кретчитів.

Обычные старые часы. сколько времени они пылились на полке? год? два? никто не скажет. в этом доме уже никто не живёт. заброшенный дом с окнами, такой же старый, как и часы. а чтобы было, если часы ожили? думаю, они смогли бы многое рассказать. как несколько лет назад на ковре резвились дети, а большой белый пёс сидел рядом и наблюдал за их вознёй, а мать хлопотала на кухне, чтобы порадовать свою семью чем нибудь вкусным. отец целыми днями пропадал на работе, ведь его семье нужны деньги. а часы моча наблюдали за всем этим.  но время шло, шло неумолимо быстро. или же тянулось медленно, как большая черепаха. дети повзрослели, и буквально "выпархнули" из родного гнезда. родители постарели и скончались. у всего есть конец, в одних случаях он хороший, а в других печальный. у этих часов грустный конец. теперь они стоят и пылятся на полке, как когда-то. кто знает, сколько они ещё простоят? но всё же, им есть что рассказать.