Твір на тему "вживання іншомовних слів"

іншомовні слова при вірному, розумному  використанні можуть виступати у якості джерела, яке служить збагаченню української мови,  та наповнює її новими  барвами.  деякі з них назавжди увійшли  до, так званої, активної лексики і наразі, їх відсутність неможливо навіть уявити.

наприклад такі широко поширенні слова,  котрими ми користуємося у щоденному спілкуванні, як вишня, буква, майстер, папір, юрист, огірок, телевізор, диван  та багато інших, були свого часу запозичені с інших мов.

ключова роль належить іномовним словам у сфері ділової, професійної та наукової лексики. наприклад, такі слова, як  юрист, агроном, менеджер, біологія, література, метафора, ія, інтернет прийшли до нас із іноземних словників.

аналізуючи появу певних іноземних слів, можна у значній мірі, відслідити історію українського народу, зміну епох, та розвиток суспільство річ у тім, що при політичних, економічних, та культурних контактах с представниками інших народів, мовний запас незмінно розширюється, поповнюються  новими назвами та термінами.

це нормальній, природній процес мовного розвитку, який не зупиняється  і у сучасності. вчені  — лінгвісти нарахували  декілька сотень слів, які активно вживаються українцями, але ще не встигли зайняти належні місця у словниках.

таким чином,  іншомовні слова мають важливе значення  для збагачення та поповнення мовних  ресурсів. однак, таку функцію вони виконують лише у тому випадку, коли використовуються вірно, грамотно, дотепно и помірно.

нажаль доводиться  констатувати факт: на сьогоднішній день, надмірне використання запозичених слів та  мовних зворотів набуло  загального , можна навіть сказати, поширення, що  досить негативно відображається  на українській мові.

іншомовні слова та вирази можна зустріти у  пресі, та інших засобах масової інформацій, вони заполонили собою сферу реклами та мистецтвам але  найгірше за все, коли людина вживає іноземні  слова, без крайньої потреби, іноді навіть не розуміючи їх значення, лише для того, щоб виділятися та проявити свою оригінальність. при такому використанні, іншомовні слова  з джерела збагачення мови, обертаються на засіб її засмічення.

Лукаш — зовсім молодий хлопець («в очах ще має щось дитяче», — читаємо в ремарці), він людина, тому й по-людському розуміє любов як потаємне незбагненне почуття. А для Мавки, як і решти лісових створінь, це цілком природний стан. Проте її любов до Лукаша зовсім не подібна на легкодумні залицяння з Перелесником, які вона знала до цього. Не подібна її любов і на почуття самого Лукаша

Мавка, без сумніву, ідеалізований і сильний образ: на шляху до щастя їі нічого не може зупинити, лісова красуня намагається наблизити дійсність до мрії. Вона без жалю покинула заради «людського хлопця» лісові хащі й могла б знайти з людьми спільну мову, якби вони були такими мудрими, як дядько Лев. Він знав ціну краси й гармонійного співіснування людини з природою, добре знав і те, що протиставити себе природі, знехтувати її закони — значить підрубати гілку, на якій сидиш. Таке ставлення до природи дядько Лев виховував і у свого небожа Лукаша. Він не встигає перейнятися дядьковою наукою: напровесні приходить із далекого села в ліс, а восени дядько Лев помирає. Господарство прибирає до своїх рук обмежена Лукашева мати, а згодом до неї приєднується й достойна її невістка. Мавка ж принесла в Лукашеву хату не тільки красу («умаіча квітками попідвіконню»), з нею прийшла до лісової господи прихильність природи й достаток («Як вона глядить корів, то більш дають набілу»). Однак Лукаш не зміг відстояти своє кохання, не зміг «своїм життям до себе дорівнятись». Його перемогла сіра буденщина із захланною й обмеженою матір’ю. А зрада Лукаша почалася з того моменту, коли поріг його хати переступила Килина.

Життєві засади, що визначають поведінку дядька Лева, його особистий досвід, дбайливе, по-справжньому господарське ставлення до природи роблять цей образ співзвучним нашому часу. Через нього Леся Українка ставить важливу для людства проблему —захист довкілля; саме в ньому втілює одну з головних думок п’єси: людина повинна бути мудрою і обачливою у своїх стосунках з природою, берегти усе живе наземлі. Цей мудрий старий поліщук із чистого душею і благородним серцем стоїть осторонь дрібних сварок і власницького користолюбства. Заступаючись за Мавку перед матір’ю Лукаша, дядько Лев каже: «Та що ти знаєш? От небіжчик дід казали: треба тільки слово знати, то й в лісовичку може уступити душа така самісінька, як і наша». Дядько Лев — типовий образ мудрого знахаря, який своєю розважливою поведінкою урівноважує співвідношення добрих і злих сил природи. Таємниці його мудрості пов’язані зі знанням найпоширеніших народних оберегів
(все що є)