Як солоха позбулася своих залицяльників? наведіть кумедні подробиці цієї пригоди.ніч перед різдвом

Орт і солоха, які наробили у піднебессі різних капостей, прилітають до хати зігрітися та відпочити. їхню ідилію порушує раптовий стукіт у двері. чорт ховається у мішок. на превелике здивування входить сам голова, який ішов до дяка та, загубивши дорогу, вирішив завітати до солохи на кутю. солоха пригощає його горілкою. тільки встиг голова чарочку випити, як хтось стукає у двері і псує його гарний настрій. за дверима чути голос дяка. голова зовсім не бажає зустрічі із ним. у паніці він метушиться по хаті, і солоха, не вигадавши нічого кращого, ховає його у інший мішок. входить дяк. зголоднілий, він випиває чарочку і не встигає скуштувати смачних страв, як знову лунає стукіт. дяк дуже наляканий, він боїться, щоб про його візит до солохи не дізнався отець кіндрат, і просить сховати його. як і голова він опиняється у мішку. входить козак чуб, найбажаніший для солохи гість. солоха ласкаво зустрічає і щедро частує його. випивши чарочку, чуб грає на бандурі та співає чумацьку пісню. солоха підспівує йому. однак і це побачення раптово переривається. у двері стукає вакула. чуб хоче сховатися, адже вакула не має до нього приязні. однак вільних мішків уже немає, і солоха заштовхує його у мішок до дяка. входить вакула, який дуже засмучений ставленням до нього оксани. він бачить мішки біля печі і виносить їх із хати.    якось так

Объяснение:

События происходят в селе на берегу Енисея. Бабушка пообещала внуку, что если он наберет в лесу туесок земляники, то она продаст ее в городе и купит ему пряник — белого коня с розовыми гривой и хвостом. Владельцу такого пряника от детей почет и уважение. Рассказывает мальчик о «левонтьевских» ребятишках — детях соседа-лесозаготовщика. Для тяжелого полуголодного времени такой подарок великолепен. Но мальчишка попадает под влияние своих друзей, которые съедают свои ягоды и его упрекают «в жадности» . Но за то, что ягоды так и не были собраны, последует суровое наказание от бабушки. И мальчишка решается на мошенничество — он набирает в туесок травы, а сверху закрывает ее ягодами. Мальчик хочет утром признаться бабушке, но не успевает. И она уезжает в город, чтобы продать там ягоды. Мальчик боится разоблачения, и после возвращения бабушки он даже не хочет идти домой. Но потом возвратиться все-таки приходится. Как стыдно ему слышать сердитую бабушку, которая уже рассказала всем вокруг о его мошенничестве! Мальчик прощения и получает от бабушки того самого пряничного коня с розовой гривой. Бабушка преподала своему внуку хороший урок и сказала: «Бери, бери, чего смотришь? Глядишь, зато еще когда обманешь бабушку.. . » И действительно, автор говорит: «Сколько лет с тех пор Сколько событий минуло! а я все не могу забыть бабушкиного пряника — того дивного коня с розовой гривой».