Продолжение сказки пригоди алі в країні недоладії

Водному великому місті жила дівчинка аля. вона нічого не могла доробити до кінця — не доїдала, не допивала, не домальовувала, що почала. навіть заплестися як слід у неї не вистачало терпіння. якось аля вирішила вишити рушничок бабусі на день народження. хотіла подарувати — а там лише стібок. соромно стало дівчинці, втекла вона у свою кімнату. а там сидів маленький чоловічок у зелених черевиках із червоними шнурками. він сказав, що сьогодні ця дівчинка не доробила до кінця соту справу, тому він її забирає у свою країну. і дівчинка вилетіла в розчинене вікно слідом за чоловічком.  аля опинилася на березі озера в якійсь дивній країні. риби гуляли на березі під парасольками, а на небі світила половина сонця.  дівчинка пішла по стежечці й зіткнулась із дивним хлопчиком — той був увесь перекошений, без лівого вуха. але дивився привітно й лагідно. це був недоладько. хлопчина розповів алі, що вона знаходиться в країні недоладії, де живуть усі недороблені справи.  дівчинка сказала, що вона не хоче тут бути. недоладько порадив звернутися до їхнього короля — недороля десятого і взявся провести її до нього.  діти прийшли в місто недоград. тут були кривулясті вулички, будинки-розвалюхи. на великому міському годиннику була лише одна стрілка — хвилинна.  аля діждалася ночі й пробралася до короля. недороль злякався, але потім, оговтавшись, розповів, що дорогу із зачарованої країни знає лише недочеревик. раптом почулися кроки. це йшов перший недорадник своєю головою. недороль сказав, що цього недорадника якась дівчинка спочатку намалювала з головою, а потім стерла ту голову гумкою і забула. тепер недорадник носить лицарський шолом і приміряє чужі голови. усі його бояться, і навіть сам король — теж, адже перший недорадник хоче забрати у нього корону. рятує недороля лише те, що в цього чоловіка немає голови.  до тронної зали хтось зайшов. коли аля побачила недорадника, ледь не скрикнула: то вона недомалювала колись цього чоловічка.  аля вибралася із замку й кинулася до будинку недочереви-ка. а там — ні вікон, ні дверей. а поряд — купа недороблених речей. дівчинка в розпачі провела рукою по стіні — і з'явилися дверцята. у невеличкій кімнаті лежала величезна книга, в якій була інструкція до зачарування та розчарування. треба було стати перед годинником, доробити, що недороблено й проказати закляття:   і до-роби!   і до-пиши!   і роз-почни!   і не-лиши!   і до-їжай!   і до-пивай!   і з недоладії тікай! аля зрозуміла, що треба найперше полагодити годинник. це міг зробити лише годинникар недождень. але в замку дівчинка випадково потрапила до рук першого недорадника. він посадив алю у в'язницю й сказав, що її голова, напевне, йому підійде.  вартував гвардієць недоборода, на голові якого замість шолома була стара каструля, а за спис була дивна залізяка, загострена з одного кінця.  недоборода визволив алю, бо не міг допустити, щоб у в'язниці сиділи діти. дівчинка помчала до тронної зали сховати шолом недорадника, щоб той не перешкодив годинникарю. але в майстра не було однієї стрілки. аля згадала, що бачила її в недобороди замість списа. побігли в підземелля, а там недорадник стрибає замкнений вартовим у клітці. недоборода з радістю віддав стрілку годинникареві, і той поліз на вежу лагодити механізм. аля йому . раптом вони побачили юрбу недоладян, які з недоладьком на чолі йшли виручати алю.  дівчинка збігла вниз, дістала з кишені вуглинку й домалювала недоладькові вухо, поправила ніс, очі. потім почала домальовувати іншим усе, що їм не вистачало, та й самі недоладяни стали одне одному.  за п'ятнадцять хвилин до дванадцятої аля покликала всіх, хто хотів перенестися із зачарованої країни. але виявилося, що недоладяни не хочуть покидати своєї батьківщини. вони будуть жити спокійно й доробляти всі недороблені справи.  аля зі сльозами на очах попрощалася з друзями, доплела свою кіску й промовила чарівні слова. і опинилася у своїй кімнаті. одразу ж домалювала чоловічкові голову, але обличчя, все одно, вийшло злим.  недочеревик продовжує стягати до недоладії, недороблені справи, адже їх так багато

Моё животное хорёк, его зовут гришка. как-то раз я шел мимо магазина с различными зверьками, я решил зайти и посмотреть, так как у моей сестры через пару дней будет день рождения. когда я спрашивал у неё что она хочет, она ответила мне - кошку. я стал высматривать котёнка. их было столько, что глаза разбегались. но в одной из клеток я увидел хорька. он был на столько милый и безобидный, с белым пятнышком над левым глазом. я подумал что это будет хорошим вариантом, так как на кошек в том магазине мне денег не хватало. я купил хорька, и вместе с ним в кармане пошел домой. по дороге я долго думал как объяснить это всё сестре, но потом меня осенило. сестре исполнялось 4 года,  а кошек она ещё не видела, поэтому я сказал ей что хорёк на самом деле кошка. я пришел домой и спрятал свой подарок. через пару дней, на день рождения я подарил ей хорька, сказав что это кошка. сестрёнка была в восторге от моего подарка. и вот уже сестрёнка подросла, а гришка живёт с нами уже 3 года. за эти 3 года он не мало накосячил, но не смотря на это мы всей семьёй его любим, так как он часть нашей семьи.