Як відбувалася в даний період подальша демократизація британської виробничої системи ?

Щодо періодизації історії україни (тобто поділу її на окремі періоди), то необхідно відзначити, що серед істориків немає єдиної точки зору. найчастіше зустрічаються три підходи до періодизації вітчизняної історії: i - хронологічний (первісна епоха), стародавній світ, середньовіччя, новий і новітній час; ii - за соціально-економічними і політичними ознаками: первісне суспільство, капіталістичне суспільство, соціалістичне (радянське) суспільство і суспільство з перехідною економікою в період незалежності україни; iii - за пері становлення і розвитку української державності: стародавня доба, княжа доба, литовсько-руська (польсько-литовська) доба, козаччина і гетьманська держава, боротьба за українське національне відродження (xix – поч. хх українська національно-демократична революція (1917-190 радянська україна і незалежна українська держава. переважна більшість учених поділяють історію україни саме за третім принципом, якого дотримувався і михайло грушевський. необхідно зауважити, що ще історик феодосій сафонович розглядав політичну історію україни як процес становлення та розвитку української держави: київська русь - галицько-волинське князівство - українські удільні князівства у складі великого князівства литовського - запорізька січ. вихідним моментом наукової періодизації розвитку української культури є чітке визначення її носія — українського народу та української нації, історичних умов їх формування.  1. стародавня доба - це період від появи людини на території сучасної україни і її розвиток до vi–ix ст. нашої ери, коли в процесі вдосконалення знарядь праці, техніки і технології землеробства, піднесення ремесла і торгівлі, а звідси і класової диференціації та розгляду родово-общинного ладу з’являються перші протодержави, які сприяли створенню , на якому у ix ст. зросла могутня будова древньоруської держави. 2. княжа доба: київська русь та її спадкоємниця галицько-волинська держава (ix–xiii ст.): утворення великої і сильної древньоруської держави, головний осередок якої складали усі нинішні етнічні українські землі, сприяло суспільно-економічному, політичному і культурному розвитку східних слов’ян, висунуло її в число провідних країн середньовічного світу. 3. литовсько-польська доба української історії (xiv–xvi ст.) - це період, коли в результаті феодальної роздробленості, князівських міжусобиць і спустошливих набігів кочівників (особливо монголо-татарських орд) землі древньоруських князівств стали здобиччю литви і польщі. наприкінці xvi ст. у складі польського князівства опинилися всі українські землі, за винятком північної буковини (молдавія), закарпаття (угорщина) і чернігово-сіверщина (московське царство). українські селяни були позбавлені права володіти землею і закріпачені, а великі українські землевласники здебільшого покатоличилися і спольщилися. 4. козаччина і гетьманська держава (кінець xvi – xviii цей період вітчизняної історії важливий не лише виникненням специфічного соціального стану українського суспільства, але й створенням у ході національної революції 1648-1676 рр. незалежної від польщі української козацької держави - гетьманщини і її втрата в результаті внутрішньої боротьби за владу і зовнішнього тиску агресивних сусідів. 5. період боротьби за українське національне відродження (xix - поч. хх ст.) - від „руської трійці“, культурно-просвітницької діяльності до створення політичних організацій, одним із головних завдань яких була реалізація самовизначення українського народу. 6. українська національно-демократична революція (1917-1920 визначним досягненням якої було створення української держави – української народної республіки і західно-української народної республіки та проголошення січня 1919 р. акту злуки усіх українських земель. 7. радянська державність (усрр, згодом урср), яка була створена на переважній більшості українських земель після поразки української національно-демократичної революції і перебувала у складі срср (191-1991 8. незалежна українська держава, яка проголошена в серпні 1991 р. в результаті розвалу срср.

Это? щодо періодизації історії україни (тобто поділу її на окремі періоди), то необхідно відзначити, що серед істориків немає єдиної точки зору. найчастіше зустрічаються три підходи до періодизації вітчизняної історії: i - хронологічний (первісна епоха), стародавній світ, середньовіччя, новий і новітній час; ii - за соціально-економічними і політичними ознаками: первісне суспільство, капіталістичне суспільство, соціалістичне (радянське) суспільство і суспільство з перехідною економікою в період незалежності україни; iii - за пері становлення і розвитку української державності: стародавня доба, княжа доба, литовсько-руська (польсько-литовська) доба, козаччина і гетьманська держава, боротьба за українське національне відродження (xix – поч. хх українська національно-демократична революція (1917-190 радянська україна і незалежна українська держава. переважна більшість учених поділяють історію україни саме за третім принципом, якого дотримувався і михайло грушевський. необхідно зауважити, що ще історик феодосій сафонович розглядав політичну історію україни як процес становлення та розвитку української держави: київська русь - галицько-волинське князівство - українські удільні князівства у складі великого князівства литовського - запорізька січ. вихідним моментом наукової періодизації розвитку української культури є чітке визначення її носія — українського народу та української нації, історичних умов їх формування.  1. стародавня доба - це період від появи людини на території сучасної україни і її розвиток до vi–ix ст. нашої ери, коли в процесі вдосконалення знарядь праці, техніки і технології землеробства, піднесення ремесла і торгівлі, а звідси і класової диференціації та розгляду родово-общинного ладу з’являються перші протодержави, які сприяли створенню , на якому у ix ст. зросла могутня будова древньоруської держави. 2. княжа доба: київська русь та її спадкоємниця галицько-волинська держава (ix–xiii ст.): утворення великої і сильної древньоруської держави, головний осередок якої складали усі нинішні етнічні українські землі, сприяло суспільно-економічному, політичному і культурному розвитку східних слов’ян, висунуло її в число провідних країн середньовічного світу. 3. литовсько-польська доба української історії (xiv–xvi ст.) - це період, коли в результаті феодальної роздробленості, князівських міжусобиць і спустошливих набігів кочівників (особливо монголо-татарських орд) землі древньоруських князівств стали здобиччю литви і польщі. наприкінці xvi ст. у складі польського князівства опинилися всі українські землі, за винятком північної буковини (молдавія), закарпаття (угорщина) і чернігово-сіверщина (московське царство). українські селяни були позбавлені права володіти землею і закріпачені, а великі українські землевласники здебільшого покатоличилися і спольщилися. 4. козаччина і гетьманська держава (кінець xvi – xviii цей період вітчизняної історії важливий не лише виникненням специфічного соціального стану українського суспільства, але й створенням у ході національної революції 1648-1676 рр. незалежної від польщі української козацької держави - гетьманщини і її втрата в результаті внутрішньої боротьби за владу і зовнішнього тиску агресивних сусідів. 5. період боротьби за українське національне відродження (xix - поч. хх ст.) - від „руської трійці“, культурно-просвітницької діяльності до створення політичних організацій, одним із головних завдань яких була реалізація самовизначення українського народу. 6. українська національно-демократична революція (1917-1920 визначним досягненням якої було створення української держави – української народної республіки і західно-української народної республіки та проголошення січня 1919 р. акту злуки усіх українських земель. 7. радянська державність (усрр, згодом урср), яка була створена на переважній більшості українських земель після поразки української національно-демократичної революції і перебувала у складі срср (191-1991 8. незалежна українська держава, яка проголошена в серпні 1991 р. в результаті розвалу срср.

Успенская церковь на покровке,в москве