Напишите, , все ссылки а.с. пушкина с их причинами и датами.

Запит «пушкін» перенаправляє сюди; див. також  інші значення. пушкін олександр сергійовичпушкин александр сергеевичолександр пушкінпри народженніпушкін олександр сергійовичпсевдоніми, криптонімиолександр нкшп, іван петрович бєлкін,феофілакт косічкін (журнальний), p., ст. арз. (старий арзамасець), а. б.дата  народження26 травня  (6 червня)  1799місце  народженнямосква,  російська імперіядата  смерті29 січня  (10 лютого)  1837(37 років)місце  смертісанкт-петербург,  російська імперіяпохованнясвятоґорскій монастиргромадянство  російська імперіяalma materімператорський царськосільський ліцеймова творівросійська,  французька[1]рід  діяльностіпоет, прозаїк, драматургроки активності: 1813–1837напрямокромантизм,  реалізмжанрвірші, повісті, поеми, роман в віршах, драми, казкиmagnum opus: євгеній онєгіндружинагончарова наталія миколаївнаавтограф: pushkinmuseum.ru  роботи  у  вікіджерелах  висловлювання  у  вікіцитатах  медіафайли  у  вікісховищі

олекса́ндр сергі́йович пу́шкін  (рос.  алекса́ндр серге́евич пу́шкин;   26  травня  (6 червня)  1799,  москва,  російська імперія  —29  січня  (10 лютого)  1837,  санкт-петербург,  російська імперія)  — російський  поет, драматург та прозаїк, реформатор і творець сучасної російської літературної мови, автор критичних та історичних творів. належить до найвизначніших російських письменників, його тексти як найпрестижніший зразок російської літератури, подібно текстам  данте  в італії чи  ґете  у німеччині. пушкіна ще за життя називали генієм, і з другої половини 1820-х років він став вважатися «першим російським поетом» (не тільки сучасності, але й усіх часів), а навколо його особи у читацької публіки створився справжній культ.

зміст    [сховати]  1біографія1.1походження1.2дитинство1.3юність1.4молодість1.5болдіно1.6петербург 1831—18331.7петербург 1833—18351.8загибель2пушкін та україна3переклади українською4див. також5примітки6джерела та література6.1література7посилання

біографіяпоходження

пушкін походив з розгалуженого нетитулованого дворянського роду, що брав початок за генеалогічною легендою від радши, сучасника  олександра невського. пушкін неодноразово писав про свій родовід у віршах і прозі; він бачив у своїх предках взірець стародавнього роду, дійсної «аристократії», що чесно служив вітчизні, але не зазнав прихильності правителів. не раз він звертався (у тому числі в художній формі) до постаті свого прадіда за матір'ю  — африканця абрама петровича гані, що став слугою та вихованцем  петра i, а потім військовим інженером та генералом. мати пушкіна  — надія йосипівна (1775  — 1836), внучка гані; батько  — сергій львович (1767  — 1848), світський дотепник та поет-аматор, дядько за батьком  — василь львович (1766  — 1830)  — був відомим поетом карамзіна. з дітей надії йосипівни та сергія львовича, крім олександра, вижили донька ольга (у шлюбі павлищева) та син лев.

На стене весели картинки истории о блудном сыне.Притча становится пророческой в судьбе Дуни,она предала отца,покинув отчий дом,как на первой картинке.Окружила себя ложными друзьями,как на второй картинке.Это не принесло ей счастья и радости,только настоящее раскаяние искупает грехи,приносит прощение любящих родителей,третья картинка из притчи.  Дуня нарушила пятую заповедь "Почитай отца твоего и мать, да будешь благословен на земле и долголетен".Предав отца,ради своего счастья,она сделала себя несчастной.Почитать и уважать родителей это обязанности каждого человека,Дуна отреклась от отца.

-"Вот уже третий год, заключил он, как живу я без Дуни и как об ней нет ни слуху, ни духу. Жива ли, нет ли, бог ее ведает."

 Судьба Дуни заставляют задуматься об ответственности за свои действия,перед близкими людьми.Она переступила через приличия,уважение к отцу и сбежала.Отец умирает от горя,а Дуня так и не успела попросить у него прощения.

-"...старый смотритель с год как помер..."  

Она раскаивается,но уже слишком поздно,отца не вернуть.

-"Вот летом проезжала барыня, так та спрашивала о старом смотрителе и ходила к нему на могилу."  

Каждый человек стремиться к счастью,но нельзя предавать близких,ради своего благополучия.У всех есть выбор и Дуня сделала неправильный выбор,обрекла отца на страдания и гибель.

-"Как три или четыре года могли превратить бодрого мужчину в хилого старика."

 Обвинять стоит ,скорее всего, тяжёлую жизнь Дуни,не дававшую ей надежды на счастье в будущем.Но не стоит и оправдывать поступок молодой девушки,никогда безнравственные поступки не смогут принести счастья."На чужом несчастье,счастья не построить".