Чого сучасний школяр сухопутник може навчитися у діка сенда

ми часто називаємо друзями тих, хто насправді є приятелями. тобто тих наших «друзяк» з якими ми просто сидимо за партою, до яких ходимо грати в ляльки або в комп’ютерні ігри. чи може нам хочеться піти на сусідню вулицю покататися на гойдалці, а мама не пускає самого. доводиться шукати тих, хто піде разом з нами. так з’являються в нас приятелі, яких ми гордо називаємо «друзями».

а справжня дружба – це щось ширше та глибше, я так вважаю. друг – не той хлопець або дівчинка, який відразу залишить тебе, якщо ти перестанеш грати з ним у м’яча, або ходити з ним на річку, або дозволяти сідати за свій комп’ютер. друг – це людина, якій цікавий ти сам, твоя душа, твої думки, твої захоплення. який тебе прийме таким, який ти є, навіть якщо ти перестанеш слухати хіп-хоп та перейдеш на панк-рок. який буде тебе зупиняти, якщо ти щось робиш погане, а не просто пліткувати за спиною.

раніше мені інколи ставало дуже неприємно – дружиш-дружиш із кимось, мало не душу йому виповідаєш, а потім – раз! і його вже нема, він знайшов когось цікавіше чи заможніше, і вже не хоче навіть при  зустрічі два слова сказати. а тепер мені все одно. значить, це були не друзі, і не потрібно за ними побиватися.

мої знайомі часто говорять, що друг ніколи ні в чому не відмовить. мовляв, от ти мені не дав якусь річ – значить ти поганий друг. а я вважаю не так. навіть якщо друг тобі щось не дав – подумай і намагайся зрозуміти, чому він це зробив. можливо, він не має змоги. можливо, не так тобі ця річ і потрібна. наприклад, якщо пияка вимагає горілки, а добрий «друг» йому носить, замість того, щоб умовити його лікуватися – то що це за друг такий ?

раніше у мене теж не виникало думок, яким має бути справжній друг, я просто грався з іншими дітьми, підлітками. але нещодавно я десь почув фразу, що «друг мій – це третє моє плече». і про те, що друга не треба ні про що просити, він сам дізнається, що тобі треба, якщо він справжній. але щоб досягти того ідеалу, потрібно самому стати таким другом. і тоді побачиш – хто відкликається на твоє серце, а хто байдужий, і хоче лише мати зиск.

у мене дуже багато знайомих, приятелів, і в школі, і на вулиці. є і друзі, яких я би назвав справжніми, але не буду казати гучних слів. можливо, я сам ще не такий сильний, справжній друг, щоб вимагати такого від інших. я думаю, час покаже, якою сильною буду наша дружба – якщо ми не загубимося після школи, студентами у дорослому житті. я дуже сподіваюсь на це.