Розповідь про пісні літературного походження

пісні літературного походження

таку назву дано пісням, що написані конкретними авторами — поетами й

композиторами — і широко виконуються поряд з народними. отже, до

фольклору вони увійшли завдяки популярності й усному поширенню серед

людей.

якщо побутування і виконання цих пісень засвідчують їх близькість до

народної творчості, то деякі інші риси дозволяють виділити їх в окрему

групу пісень літературного походження. це більш індивідуалізована

мелодія, переважно лірична, і наявність інструментального , хоч

у народі вони співаються і без акомпанементу. авторами пісень були

відомі поети, композитори і взагалі освічені й інтелігентні люди. серед

них — григорій сковорода, тарас шевченко, кирило стеценко та інші.

перші зразки пісень літературного походження з'явилися ще наприкінці xvi

ст. в наступні століття їх ставало все більше і більше. у xviii та xix

ст. їх вплив на фольклор став особливо великим.

може виникнути запитання: що потрібно для того, щоб авторська пісня

стала народною? мабуть, авторська пісня мусить бути професійною, яскраво

образною, красивою і глибокою за змістом і, звичайно, близькою до

фольклору. візьмімо для прикладу уривки з поеми т. шевченка «причинна» —

«реве та стогне дніпр широкий» і «така її доля» (40).

якщо першій пісні властива широта розспіву, епічність музично-поетичного

образу, то для другої характерний м'який ліризм. музику пісні «реве та

стогне дніпр широкий» написав дмитро крижановський, а «така її доля» —

владислав заремба. обидві пісні з'явились у другій половині минулого

століття.

на вірші т. шевченка написано багато музичних творів, в тому числі й

пісень. до названих «думи мої, думи», «плавай, плавай,

лебедонько», «літа орел, літа сизий», «летить галка через », «садок

вишневий коло хати» і багато інших. і ці, і багато інших музичних творів

на шевченкові слова стали народними. повернімося до перших етапів

розвитку цього жанру.

з xvii ст. назвемо кілька пісень, що міцно увійшли в народний побут. це

«чайка», авторство якої приписується богдану хмельницькому (до речі, він

часто співав її в і бандури), «ой під вишнею» і «ой не стій під

вікном», що виникли в студентському середовищі київської академії (41).

з xviii ст. дуже популярними є пісні семена климовського і григорія

сковороди. пісню «їхав козак за дунай» було написано у 30-ті роки; її

популярність перейшла навіть кордони нашої країни. широко співались

пісні сковороди — «ой ти, пташко жовтобока», «стоїть явір над горою»,

«всякому городу нрав і права» (42).

у цій пісні відчутна опора на тоніко-домінантові гармонії, є перехід у

паралельну тональність — все це риси вже пізнішої доби, що співзвучна

європейській музиці гомофонно-гармонічного складу.

xix століття дуже багате на пісенну творчість, що стала народною. вона

пов'язана з іменами івана котляревського, григорія квітки-основ'яненка,

віктора забіли, миколи петренка, марка кропивницького, михайла глинки,

івана франка, володимира александрова та ін. це, наприклад, пісні «віють