Что сделали цари для государства? ярополк святославович владимир святославович святополк мудрый изяслав ярославович первый святополк владимир мономах

1. владимир святославович (красное -1015)-младший сын святослава и малуши. в 1240 по указанию невского канонизирован церковью. -980-языческая реформа. -988-принятие христианства на руси в связи с этим, обогащение культуры, укрепление , укрепление верховной власти, сближение руси с другими странами, появление церковного брака, утверждение митрополита. -988-поход на корсунь -окончательное покорение радимичей -981-успешные походы против поляков --завоевание ятвягов  -985-поход против волжской булгарии -основание новых крепостей-городов 2. ярополк святославич (ок. 955—11 июня 978), князь киевский (972—978), старший сын святослава игоревича-узнав о гибели олега в войне с ярополком, новгородский князь владимир решил, что следующий удар старший брат нанесет по его владениям. поэтому было принято решение бежать в скандинавию. там владимир святославович набрал сильную варяжскую дружину и двинул её на брата. -ничего важного во внутренней политике и внешней не сделал. 3. ярослав мудрый-(1019-1054)-сын владимира.  -основал город ярославль -знал 8 языков -посажение во все крупные города своих сыновей - правда-основной закон государства (правда ярослава) -отмена кровной мести -закреплено социальное неравенство -строительство софийского собора -закладка киево-печерского монастыря -установление широких династических князей  4.  изяслав ярославич-сын мудрого 5. владимир мономах-внук мудрого(1113-1125)- -был призван на княжение в киев -написание "поучение детям" -ограничение произвола ростовщиков -успешные походы против половцев -обустройство киева -1108г-основание города владимира -при нем строились церкви. монастыри. 

Для середньовічної культури характерні дві ключові відмітні ознаки: корпоративність і панівна роль релігії і церкви. Середньовічне суспільство, як організм з клітин, складалося з безлічі соціальних станів (соціальних в). Людина за народженням належала до одного з них і практично не мала можливості змінити своє соціальне становище. З кожним таким станом були пов'язані своє коло політичних і майнових прав і обов'язків, наявність привілеїв або їх відсутність, специфічний уклад життя, навіть характер одягу. Існувала сувора станова ієрархія: два вищі стани (духовенство, феодали — землевласники), потім купецтво, ремісники, селяни (останні у Франції об'єднувались у «третій стан»). Чітку формулу вивів на рубежі X — XI століть єпископ французького міста Лана Адальберон: « одні моляться, інші воюють, треті працюють…». Кожен стан був носієм і відповідного типу культури