Потрібно придумати міф на будь яку тему.

у незапам'ятні часи над сивим дніпром жив молодий і ставний красень доброслав. був він один у матері-вдови, то ж стара жінка мала його за єдину опору в житті, за єдину надію і втіху. уже й одружувати хлопця прийшов час, уже й пригледіла мати синові пару, а собі невістку, молоду, гарну дівчину любаву. та сталося лихо: напали на рідну землю вороги. і пішов доброслав із княжою раттю проти зла. серце материнське кров’ю обливалося за сином, сльози туманили старі очі. а син у січах кривавих відстоював рідну землю, захищав і материнську старість і молодість своєї нареченої любави.

якось почула стара мати кінське іржання під ворітьми. в надії і тривозі вийшла з хати і побачила сивого коня, на якому син поїхав битися з ворогами. осідланий, стояв він під ворітьми без вершника і жалібно, мовби когось оплакуючи, іржав. усе зрозуміла мати, заплакала гірко, схилилася на ворота в тузі. цілу ніч отак стояла, а на ранок побачили люди на тім місці білокоре дерево. і тому мабуть, що хата вдовина стояла при самім березі, то й назвали те дерево березою. від материного доброго серця має береза багато цілющих ліків. з лікувальною метою використовуються бруньки, листя, кора та сік берези. а що гарна, як тиха сумовита пісня, то теж не диво, бо хіба може бути на землі хтось кращий, ніж мати для сина?