Прибув до оршi, дивився з вежi, привiтати вiд душi,повернувся зi столицi,ягоди суницi, виписав iз книжки. спиши словосполучення. визнач вiдмiнки iменникiв. з видiленими словосполученнями склади й запиши речення

Дiд петро сьогоднi повернулся зi столыцi францii

1. анафора (грец. — виділення) — єдинопочаток; одна із стилістичних фігур; вживаний на початку віршових рядків звуковий, лексичний повтор чи повторення протягом цілого твору або його частини синтаксичних, строфічних структур (вікіпедія). напр.: світе тихий, краю милий, моя україно, за що тебе сплюндровано, за що, мамо, гинеш? (тарас шевченко, "розрита могила") анафора - словосполучення "за що", яке повторюється на початку рядків.   було колись — в україні ревіли гармати; було колись — запорожці вміли пановати. (тарас шевченко, "іван підкова") анафора - словосполучення "було колись", яке повторюється на початку рядків. повніша інформація - в інтернеті. 2. епіфора (грец. epiphor; — перенесення, повторення) — стилістична фігура, протилежна анафорі, повторення однакових слів, звукових сполучень, словосполучень наприкінці віршових рядків, строф у великих поетичних творах (в романі у віршах), фраз — у прозі чи драмі (вікіпедія). напр.: «ітеся! » — «не вернуться! — заграло, сказало синє море. — не вернуться, навіки пропали! » (тарас шевченко, "до основ'яненка") епіфора - повторення вкінці рядків словосполучення "не вернуться". її душили, а вона живе! її палили, а вона живе! ("україна") епіфора - повторення вкінці рядків словосполучення "а вона живе". повніша інформація - в інтернеті. а дальше - те, що не знайдете в і-неті.