Твір мініатюра "якою має бути сучасна мода? "

моя подруга мріє стати модельєром. сьогодні вона прийшла додому засмучена й сказала, що викладач у технікумі, де вона навчається, запропонувала їм створити концепцію сучасної моди. і от дівчина сидить розгублена і не знає, з чого почати. я щиро хочу подрузі. і отже, роздумую тепер над цим складним завданням. якою має бути сучасна мода? причому мене питання цікавить ще й тому, що я намагаюся дотримуватися моди й не хочу при цьому виглядати погано.  перефразовуючи відоме російське прислів'я, хочу сказати: нове — це старе, яке вже добре забулося.  якою має бути сучасна мода. то, може, варто просто пригадати, що сама я люблю одягати. ось висять на спинці стільця мої не такі вже й нові джинси. варто подякувати тим жінкам, які перші наважилися одягти штани. це немовби відкрило для жінки нові боки життя, дозволило стати більш активною, динамічною. я сама люблю одягати зручні джинси. отже, тепер я розумію, що мода повинна створювати зручні речі. жінка мусить почуватися комфортно, а не так, як почувалася б, будучи затягнутою у щось металево-шкіряне з клаптиками і вервечками. однак, кожна жінка прагне бути красивою, і, значить, зручні речі мусять бути красивими, якісними, добре пошитими, сучасними, врешті. крім того, мода повинна враховувати індивідуальність, адже не кожна жінка може собі дозволити міні-спідницю, так само як не кожна красиво виглядатиме в максі!   отже, роблю висновок про те, що мода має бути різною! вона має залишати простір для творчості й індивідуальності, а не перетворювати всіх на однакових істот, ніби випущених з одного конвеєра!

те, яку велику роль відіграє слово у житті, люди зрозуміли давно. це знайшло своє відображення у фольклорі, українських прислів’ях і приказках. дуже влучними висловами наш народ вміє охарактеризувати цілу гаму почуттів, що виникають у різних життєвих ситуаціях, від спілкування з тією чи іншою особою. народне прислів’я каже: «слова ласкаві, та думки лукаві». навіть не потрібно надто напружувати уяву, щоб зрозуміти, що йдеться про хитру, улесливу людину, котра в очі говорить щось гарне, а справи робить погані. а про того, хто швидко орієнтується в обстановці, вміє дати чітку відповідь, сказано так: «слова не позичає» або «за словом до кишені не лізе».

іноді ми говоримо щось зайве, а потім жалкуємо про це. знайдемо в народній скарбничці відгук і на цей випадок. існує багато прислів’їв з цього приводу: «слово не стріла, а глибше ранить», «слово не горобець, вилетить – не піймаєш». велика сила слова. в народі завжди поважали тих, у кого слова не розходяться з ділом, хто вміє дотримуватися даного слова. народна мудрість вчить не кидати слів на вітер. недаремно кажуть: «давши слово – держись, а не давши – кріпись». є й інша приказка: «краще не обіцяти, як слова не держати». а ще народна мудрість дає цінну пораду не розкидатися словами, бо по тому, як і що ми говоримо, інші люди судять про наш розум. адже, справді, краще промовчати, коли немає що казати, бо слово – срібло, а мовчання – золото.