Твір-роздум на тему "щасливий, не той кого люблять, а той хто любить"

кожна людина має свій шлях у житті, шлях радостей і печалей, турбот і піклувань, любові і розчарування, шлях вічності і шлях скінченності. кожен шукає в житті собі друга, партнера, того, хто здатний зрозуміти, розділити радощі та печалі. усі ми прагнемо любові, прагнемо любити і хочемо, щоб любили нас, а для цього потрібен об’єкт нашої любові. саме це штовхає нас шукати ту єдину (єдиного), котра стане втіленням наших мрій і сподівань.

більшість людей можуть сказати, що вони закохувались, але чи любили - це вже інше питання. любов і закоханість, що ж це таке? коли ми юні, то так часто плутаємо ці кардинально різні поняття. от, наприклад, молодий хлопець познайомився з дівчиною, а вона виявилась не тільки красива, а й розумна, не тільки розумна, а й добра, весела, кмітлива, така, що й словами не передати. загалом: « я її люблю». пройшов місяць ( в кожного свій термін), а вони вже й дивитись одне на одного не хочуть. в чому тут справа? «любов ніколи не минає» ( 1кор 13), а це минуло, отже, - це не любов. закоханість входить до розряду почуттів, на кшталт, гнів, сум, радість, вони, як феєрверк, скоро загоряються, але дуже часто так само скоро затухають. тому не обманюймо себе, це ще далеко не любов, хоча і може нею стати. закоханість - це володіти (брати): «вона мені , я хочу, щоб вона була моя». такий підхід нагадує похід до супермаркету: «яке ж молоко вибрати, о, це гарне з вигляду, візьму і вип’ю, а пакет викину». так ми іноді сприймаємо людей. любов ж - це дар (давати).

тож все-таки чому ця «любов», як думав хлопець, пройшла? бо з’явились певні труднощі, іншими словами, страждання, де треба не тільки брати, а й щось давати. страждання вбиває закоханість; любов вміщує його. закоханість легка, але вона спустошує; любов важка, але вона наповнює. тому й не треба розкидатись словом «любов», бо сказати «я тебе люблю» займає кілька секунд, а показати як - ціле життя! закоханість відрізняється від любові так само, як марновірства відрізняються від віри, як відрізняється абітурієнт вузу від сформованого фахівця, як лотерейний квиток відрізняється від автомобіля, що розігрується, як дощ відрізняється від річки, як графіт відрізняється від алмазу, як вогонь феєрверку від вогню доменної печі.

Тарас григорович шевченко дуже багато зробив для україни та її духовного життя. його твори  показали мені життя у скрутні часи. він навчив мене жити,доніс до мене усю духовність його творів. він закликав нас,любити рідну землю,та ніколи її не зраджувати.  думаю,я вам .