Можете придумать страшны рассказ про лещого русалку и домового

Если бы мне рассказал эту кто нибудь другой, то я бы не поверила. но она произошла с моей бабушкой ритой, не доверять которой, поводов у меня нет. в деревне новосёлка шло лето. семья моей бабушки радовалась появлению нового маленького сыночка. которому было всего 2 месяца от роду. семейная жизнь заиграла новыми красками. утром она пошла гулять с подругами и на дворе они увидели потерянного мальчика, его лицо было кровавое. девочки спросили как его имя, он ответил домовой и исчез без следа. следующим утром они поехали к старенькой тётеньке, тёте людмиле. она болела раком. и когда мы зашли в её квартиру там снова был тот мальчик, но теперь его кровь была гуще и намного больше. и мы остались ночевать у неё. следующим утром когда все встали тётеньки людмилы больше не было, и домовой сказал то что он высасывает кровь у чужих, а потом они исчезают. но он был добрым. хотя кто его знает.

«енеїда» і. п. котляревського належить до травестійного жанру [від італ. переодягати], в якому використовується сюжет певного твору для зображення зовсім іншого, ніжу оригіналі, життя. героїчний зміст оригіналу письменник подає в зниженому, жартівливому плані. таким чином урочисто-піднесена розповідь перетворюється на бурлескну. назва твору пов’язана з ім’ям головного героя — енея. за грецько-римською міфологією,  еней  — син дарданського царя анхіза і богині афро-діти, один із героїв троянської війни, оспіваної гомером (viii—vii ст. до н. є.) в «іліаді» й «одіссеї».еней є говним героєм поеми. але еней не сам, з ним усюди і завжди його вірні побратими-троянці. яким же зображує і. п. котляревський головного героя? еней — відважний, хоробрий ватажок, який повів своє військо до латинської землі. автор, хоча іноді й за не дуже шанобливих епітетів, але з любов’ю змальовує його: еней був парубок моторний і хлопець хоть куди козак, удавсь на всеє зле проворний завзятіший од всіх бурлак. еней здатний і на бійку, і на розваги, і на «дипломатичні стосунки» з ла-тином, ацестом, евандром та іншими царями; вміє майстерно танцювати, любить випити і погуляти.портретний образ енея зустрічаємо на сторінках поеми багато разів. автор то милується ним: прямий, як сосна, величавий, бувалий, здатний, тертий, жвавий, такий, як був нечеса-князь, на нього всі баньки п’ялили, і сами вороги хвалили, його любив всяк — не боявсь. а то змальовує у досить-таки непривабливому вигляді: напали з хмелю перелоги, опухли очі, як в сови, і ввесь обдувся, як барило,еней у котляревського і ланець, і поганець, «мутив, як на селі москаль». він — призвідця і злодіяка всіляких витівок і бешкетів. у мирний час еней любить добряче почастуватися хмільним, усмак поїсти, до втоми погуляти, досхочу виспатись. за розвагами й пиятикою він забуває навіть мету свого життя — побудувати нове царство, і зевс мусить не дуже чемно нагадати йому про це. енеєві притаманні й інші людські слабкості. разом з тим він наділений і досить симпатичними рисами: він «ласкавий, гарний і проворний, і гострий, як на бритві сталь» (тобто дотепний), доброзичливий, легко сходиться з людьми. еней — вимогливий і суворий начальник, але добрий і справедливий, постійно дбає про своїх гольтіпак-троянців, тужить за загиблими. у скрутну хвилину, як справжній запорожець, звертається за правдою до громади.