Можете написать анализ стихотворение лермонтова тучи

Стихотворение «тучи», созданное михаилом лермонтовым в 1840 году, относится к позднему периоду творчества поэта. написано оно было во время второй кавказской ссылки, когда автор пребывал в разладе не только с окружающим его миром, но и с самим собой.  лермонтов пытается найти ответ на вопрос, является ли его очередная ссылка обычным правительственным решением, или же за ней угадывается воля судьбы, от которой, как известно, еще никому не удавалось уклониться. однако если понять, что же происходит с его собственной жизнью, поэт не в состоянии, то поведению туч он находит вполне разумное и поэтическое объяснение. лермонтов уверен, что они свободны от страстей и пороков, ко всему равнодушны и безучастны, и им попросту наскучили холодные северные края. «нет у вас родины, нет вам изгнания», — утверждает поэт, втайне завидуя тучам, которые не подчиняются человеческим законам. они – вне времени и вне событий.  у этого произведения есть свой подтекст, который заключается в том, что люди не умеют жить в гармонии с природой . они могут лишь с восхищением наблюдать за ее метаморфозами, но никогда не станут единым целым с землей, водой, воздухом и огнем. именно по этой причине, считает автор, возникают все беды и проблем человечества, которое не может подняться над мирской суетой, как тучи, и отказаться от собственной гордыни, обид, желаний и стремлений.  свое поколение лермонтов сравнивает с ними, холодными, безжалостными, безучастными и совершенно никчемными, у которых нет родины и привязанности, целей и желаний, чувств и сострадания.

Істину про те, що краса врятує світ важко заперечити. проте слід не забувати про те, що розуміння краси у кожного різне і залежить воно від того, у чому саме людина вбачає силу краси. а її сила може бути у всьому – у шедеврах мистецтва, материнській любові, мальовничих краєвидах рідної батьківщини, любові до ближнього, обличчі немовляти чи дівчини з глянцевого журналу, моральному вчинку або ж у благородній справі. та напевно ніхто не заперечить того, що в першу чергу нас приваблює зовнішня краса. а потім ми уже намагаємось заглянути «всередину». яка ж з них важливіша? зовнішня краса чи внутрішня? думаю, що внутрішня. чому? а все доволі просто. пам’ятаєте, ще екзюпері сказав, що «найголовніше те, чого очима не побачиш». і це дійсно так. спробую довести.уявіть собі красиву людину, з якої   витягнули душу. що ми побачимо замість неї? порожнечу. порожнечу, яку має заповнювати те, що керує нами та нашою сутністю, нашими вчинками та вибором у житті. саме вона, внутрішня краса, приховує милосердя, чуйність, здатність любити, прощати та йти по саме у ній «ховається» те, за що ми любимо і поважаємо людину.тільки шкода, що зараз мало таких людей – людей з великої літери та вмінням цінувати внутрішню красу інших. але вони є, і це вселяє оптимізм. а той, хто не оцінить цю красу, не оцінить уже нічого в людині, навіть привабливу зовнішні мне ответить на мой вопрос!