Напишіть твір-роздум на тему: "чим повчальна давня казка". не копировать с интернета.

    своєю ідеєю поема "давня казка" звернена і до сучасної дійсності, коли наша україна долає численні політичні, економічні і соціальні труднощі. справжній поет не має права стояти осторонь цих негараздів, доки його народ буде виборювати щасливе життя для рідної землі.    з девніх часів поезія відігравала важливу роль в житті людини. ми можемо не помічати цього, але поезія є весь наш життєвий шлях. хоча цей твір написаний досить просто для сприйняття, проблеми, яких торкається авторка, простими не назвеш. авторка переконливо доводить нам, що можливості правдивого поетичного слова безмежні. для справжнього поета головне - не матеріальний світ та його переваги, а свобода слова та вільність думки.

Одним із найпоетичніших образів "" є образ ярославни, юної дружини князя ігоря. ярославна, вирядивши в небезпечний похід чоловіка, який стояв на чолі руського війська, з тривогою чекає звістки від нього. дізнавшись про поразку ігоревого війська, ярославна, як і всі жінки руські, тужить за полеглими, оплакуючи не тільки полонення ігоря, а й загибель його воїнів. поразка і полон ігоря, криваві рани на його тілі — це не лише її особисте горе, це горе всього руського народу, яке пекучим болем відгукується в її душі. ярославна, сумуючи, квилить, мов чайка, вона, як би змогла, полетіла б пташкою до любого чоловіка, щоб, знаходячись поруч з ним, полегшити його страждання. тоді б вона, омочивши рукав у каялі, витерла б кривавії рани на дужому тілі князя. у відчаї княгиня звертається до сил природи: вітру, дніпра-славутича і світлого сонця. плачучи у путивлі на забороні, ярославна докоряє вітрові: чому мечеш ти хановськії стріли на своїх легесеньких крильцях на моєї лади воїв? було б йому віяти вгорі під хмарами або леліяти кораблі на синім морі. а він розвіяв її веселощі по ковилі. звертаючись до великого дніпра-славутича, ярославна благає його, заступника руських воїнів, принести на хвилях князя, щоб вона не посилала своїх сліз на море. звертаючись до сонця, ярославна і йому, плачучи, докоряє, бо воно своїм гарячим промінням немилосердно посилювало спрагу руських воїнів, які три дні билися у безводному степу. не забівайте благорарить