Политическойе развитие германии в 12-15 веках

Xii в в состав германской империи входили как прежние ее владения, из которых и состояло собственно германское королевство,— саксония, фризия, тюрингия, франкония, швабия, бавария и лотарингия, так и вновь захваченные маркграфство австрия, штирия, каринтия, крайна, а также и область расселения лужицких сербов между одером и эльбой (лабой). в вассальной зависимости от империи находились чешское королевство, ободритское государство (с конца xii в ), северная и средняя италия (ломбардия и тоскана) и бургундия (с середины xi кроме того, в течение xiii в. немцы захватили (между одером и вислой), область расселения родственного литовцам племени пруссов (между нижней вислой и неманом), а также владения куров, леттов, эстов и ливов (в бассейне западной двины и по берегам рижского залива до берегов чудского озера на востоке). в конце xii и первой половине xiii в. империи принадлежало и сицилийское королевство, состоявшее из апулии, калабрии и острова сицилия

Землі козацьких вільностей були визнані за запорожцями ще в XVI ст. польськими королями Сигізмундом І і Стефаном Баторієм. Пізніше автономний статус цих земель підтвердив гетьманським універсалом Богдан Хмельницький. У 1711 р. російський цар Петро І змушений був визнати цю територію Областю Війська Запорозького, а після повернення запорожців під протекторат Росії і заснування Нової Січі в 1734 р. їхні «вольності» були підкріплені указом імператриці Анни Іоанівни.

Центр січових земель розташовувався в області Великого Лугу (нинішній Нікопольський район Дніпропетровської області).

Объяснение: