"питнасатилитний капитан" образ дика сенда

Дик сенд — сирота, воспитывался в детском доме. даже имя он получил в честь жалостливого прохожего, который его нашел, а фамилия ему дали в память о месте, где его нашли. мальчик был умным, в четыре года уже умел читать, писать и считать. в восемь лет он пошел юнгой на корабль, где так хорошо себя зарекомендовал, что капитан хелл познакомил его с владельцем судна велдоном, и тот отдал парня в школу. в пятнадцать лет дик ступил на палубу одного из лучших кораблей велдона «пилигрим» новичком-матросом. он оказался ловким моряком, умным, потому когда капитан отправился на охоту за китом, то поручил корабль именно дику сенду. случилось несчастье: капитан вместе с моряком погиб в шлюпке. и дик берет всю ответственность за жизнь команды и пассажиров на себя. ему пришлось пережить и катастрофу судна, и жестокий обман негора, и страшное путешествие по африканским джунглям и болотам. но он мало думал о себе, переживая за судьбу миссис велдон, маленького джека и других своих друзей. смекалка, выносливость, мужество и ответственность, а также хороший друг дику спасти себя и других. как хорошо, когда рядом есть такой человек: она всегда . поэтому я бы хотел иметь такого друга, как дик сенд.

Такий великий і різнобічний письменницький талант Миколи Гоголя створив для нас галерею незабутніх образів. Серед реальних і фантастичних персонажів — образ скромного петербурзького чиновника Акакія Акакійовича Башмачкіна. У цієї "маленької людини" з перших днів життя, здавалося, все пішло не так: мати довго не могла вибрати синові ім'я і зупинилася зрештою на імені батька своєї дитини. І прізвище було якесь непомітне, буденне і трохи смішне. І робота у Акакія Акакійовича була одноманітна і нудна, хоча нудною він її не вважав. Як зазначає Гоголь, герой його повісті не лише сумлінно і акуратним рівним почерком переписував чиновницькі папери, а робив це з любов'ю і задоволенням. Змінювалися його начальники, а він продовжував працювати на своїй скромній посаді. Дехто з його колег кепкував, що Акакій Акакійович, мабуть, народився чиновником і працює ним все своє життя. Його ніхто не цінує, не звертається до нього з добрим словом. Помічник столоначальника приносить йому папери для переписування і кладе їх на стіл — мовчки, без жодного слова, наче перед ним не людина, а порожнє місце. Колеги-канцеляристи постійно кепкують з Башмачкіна, а він наче не помічає цього, працює далі. І лише коли вже дуже дошкуляють, може кинути докірливе: "Чому ви мене ображаєте?" У тому докорі стільки образи і жалісливого німого крику дати йому спокій, що кривдники відступають і ще довго караються сумлінням, пригадуючи погляд Акакія Акакійовича.