Твір на тему "патріотичні мотиви у творах миколи вороного"

«євшан-зілля» аналіз «євшан-зілля» аналіз твору — тема, ідея, жанр, художні засоби, переказ, композиція, історія створення описані в цій статті. «євшан-зілля» аналіз «євшан-зілля» — поема миколи вороного, написана у полтаві у 1899 р., навіяна літописною легендою про чудодійну траву-зілля євшан, яка повертає людям втрачену пам’ять. актуальна для денаціоналізованих українців, ця легенда надихнула вороного, і не тільки його, на поетичне відображення пробудження самосвідомості людей, які втратили своє національне коріння. жанр «євшан-зілля»: ліро-епічний твір, поема. тема «євшан-зілля»: зображення перебування у володимира мономаха ханського сина , який потрапив до русі разом з ясиром; повернення хлопця на батьківщину за євшан-зілля. ідея «євшан-зілля»: возвеличення любові до рідного краю, його безмежних просторів, природи, народу; засудження тих, хто занедбав свою країну і відцурався від неї. основна думка: 1) щастя можна знайти тільки на рідній землі; 2) «…хто матір забуває, того бог карає, того діти цураються, в хату не пускають». 3) краще в ріднім краї милім полягти кістьми, сконати, ніж в землі чужій, ворожій в славі й шані пробувати. композиція «євшан-зілля» • експозиція: пророкування, суть якого буде розкриватися у творі. критика тих, хто край свій рідний «…зацурали, …». • зав’язка: ханський син потрапив з ясиром до князя володимира; бажання половецького хана за гудця повернути єдину дитину на батьківщину. • кульмінація: хлопець згадав рідний край за євшан-зілля. • розв’язка: роздуми автора над складною долею українського народу, який потрапив у полон до хана і не має вже шляху вороття додому. художні засоби «євшан-зілля» епітети: слова гучні і мальовничі; пісня рідна, половецька, невпинна; вчинки войовничі; спів ніжний, колисковий любий, сильний, дужий; рідний степ, вільний, пишнобарвний квітчастий; край веселий: в землі чужій, ворожій; кохана дитина; вдача молодецька; походи молодецькі; він сидить німий, байдужий; чарівне зілля; метафори: оповідання зворушує почування, таїться пророкування; сну не знають його очі; кров’ю з серця слово точиться; очі; ти шугаєш соколом. вовком скачеш порівняння: наче вітер у негоду, загула пісня, мов скажена хуртовина, мов страшні громи стогнали струни і той спів; риторичні питання і звертання: україно! мамо рідна! чи не те ж з тобою сталось? чи синів твоїх багато на степах твоїх зосталось? синоніми: зажурився, засмутився; улещає, намовляє; йде, приходить; шугаєш. короткий зміст «євшан-зілля» горе тій людині, яка відцуралась від свого і, потрапивши на чужу землю, забула рідне слово, блиск материнських очей та мозолисті руки батька. йдеться в поемі про взятого в полон сина половецького хана, якого, хоч він і був у неволі, оточили розкошами, і він став забувати рідний степ, бо вже звик до чужини. хан страждає від розлуки з сином, і тоді він посилає старого віщуна, щоб той повернув додому юнака. але це доручення виявилося дуже складним. бо на юнака не подіяли ні розповіді про батькові сльози, ні половецькі пісні: «…де пустка замість серця, порятунку вже не буде! » тоді посланець дав понюхати зав’язане у вузлику зілля, з батьківщини. сталося диво: перед очима хлопця постав рідний степ — «широкий, пишнобарвний і квітчастий».

21 числа в 1895 году, в небольшом селе константиново рязанской губернии, в семье крестьян раздался крик новорожденного. родился великий поэт, представитель имажинизма и новокрестьянской поэзии – сергей александрович есенин. ни один поэт хх века не соединял столь легко, просто и красиво в своих произведениях сочетания животного мира, величие природы и рукотворность человека. это убедительно  подтверждает даже красочный и самый короткий стих есенина  в его большом творческом наследии.

в 1912 году,  окончив училище и за ним церковно-приходскую школу, сергей отправился в столицу, где стал работать в книжном магазине, а затем в типографии. двумя позднее есенин впервые увидел свои стихи опубликованными в детском журнале «мирок». о  жизни есенина написаны целые книги, сливающиеся в многочисленные тома. певец природы ювелирно, несколькими  штрихами, изображает величие и бесконечную тайну жизни в своих больших и малых произведениях. самый короткий стих есенина, написанный им в 1910 году,  удивительно  точно это передаёт:

там, где капустные грядкикрасной водой поливает восход,кленёночек маленький маткезеленое вымя сосёт.

насколько красочно и тонко описан утренний миг! вероятно, стихотворение было написано, когда взгляд поэта устремился на  горизонт, на котором сливались, словно в поцелуе, лучи солнца и огородные ряды. но в следующих двух строчках сергей есенин некоторых удивляет, а других и вовсе заставляет задуматься, вводя новое слово  «кленёночек».