Архітектура україни в 1 пол. 17 ст. ( )

На київщині та брацлавщині, які за тих часів потерпали від татарських і ногайських нападів, міста здебільшого виникали поблизу замків і перебували під їх захистом, а також поблизу давніх городищ, де для будови міських укріплень використовувалися вали й рештки оборонних споруд минулих часів. протягом останньої чверті 16 - першої половини 17 ст. на київщині та брацлавщині виникло понад 300 міст та містечок.

у 16 ст. відбудовували та модернізували старі фортеці, проте споруджували й нові. нових обрисів набула хотинська фортеця. було також перебудовано й острозький замок. до кінця 16 ст. комплекс споруд замку об’єднали в єдину фортифікаційну систему, що складалася з квадратної вежі мурованої з стінами - найстарішої частини замку, луцької й татарської брам міської оборонної системи, а також спорудженої наприкінці 16 ст. круглої (нової) вежі, прикрашеної зверху ренесансною короною. протягом 16 - початку 17 ст. перебудовувалась і кам’янець-подільська фортеця. її   обклали каменем, звели нові вежі. особливості архітектури періоду яскраво втілює меджибізький замок. ця споруда, так само як і кам’янець-подільська фортеця, не мала правильної форми, оскільки під час будівництва архітектори прагнули враховувати особливості рельєфу.

оборонну архітектуру першої половини 17 ст. репрезентують бастіонні укріплення. якщо раніше вежі розташовували безпосередньо на стінах, то тепер їх виносили вперед. невисокі, п’ятикутні в плані вежі-бастіони, висунуті назовні за межі стін, давали змогу вести вогонь уздовж захисних мурів. саме такі укріплення мала жовква, заснована наприкінці 16 ст., та броди, що виникли в 30-х роках 17 ст. особливо примітними були бродівські фортифікації. розбудовою міста керував г. л. де боплан. у бродах з’явилася нова регулярна мережа вулиць, які затискав овал земляних бастіонних укріплень. із західного боку до міських укріплень прилягав власне бродівський замок - потужна фортеця з п’ятьма бастіонами. бастіонна система вплинула навіть на будівництво палаців. поєднання рис нової оборонної архітектури з палацовою найяскравіше спостерігається в замках збаража (тернопільщина) та підгірців (львівщина).

Объяснение:

Русь (др.-рус. рѹсь, рѹсьскаѧ зємлѧ, др.-сканд. Garðaríki, ср.-греч. Ῥωσία, лат. Russia, Rossia, Ruthenia) — обширный этнокультурный регион в Восточной Европе, историческое название восточнославянских земель. Возникшее на этих землях влиятельное Древнерусское государство, политический расцвет которого пришёлся на X—XI века, стало основой для формирования единой древнерусской народности, языка и культуры. В 988 году произошло крещение Руси по восточной христианской традиции. Феодальное дробление Руси на удельные княжества и произошедшее на этом фоне монгольское нашествие повлекли за собой попадание её частей под власть внешних центров силы, остановив консолидационные процессы и обусловив впоследствии различное развитие культурных, языковых, а также, отчасти, религиозных традиций. В конце XV века в Северо-Восточной Руси образовалось независимое единое Русское государство, борьба которого с инородными соперниками за собирание русских земель стала одной из главных определяющих линий политики и истории Восточной Европы на протяжении нескольких столетий. По определению патриарха Московского и Всея Руси Кирилла, Русь сегодня — это совокупность России, Украины и Белоруссии[1].