Дайте подробное динамическое описание системных отношений, которые складываются по ходу сюжета между тремя центральными персонажами: андреем болконским, пьером безуховым, наташей ростовой.

напишу только про болконского и наташу(не в обиду ,на пьера и наташу меня просто не хватит

наташа и андрей болконский

 

какое-то теплое чувство друг к другу они испытали в день их первой встречи(конечно же стоит упомянуть ,что был восе не день,была ночь ,прекрасная лунная ночь).эта ночь заставила андрея сделать следующий поворот на пути своих жизенных исканий.отъезд в петербург ,активная политическая деятельность болконского от деревенской жизни,он стремится достичь чего-то большего как в карьере так и в отношениях. у екатерининского вельможи оказался как для наташи ,так и для андрея судьбоносным,чувства их оказались настолько сильными ,что андрей ,не получивший благословления отца,но согласившийся немного повременить,отправившись за границу фактически на год, изливал ей свою любовь в письмах ,пусть и не таких частых ,как наташе хотелось бы.она же почти выдержала этот трудный для нее период,но так как по натуре наташа весьма импульсивна ,то не смогла сопротивляться чувству ,охватившему ее при встрече с анатолем курагиным.закрутился роман,окончившийся ,как можно увидеть,весьма печально.болконский не смог наташе этого простить.он не такой ,он не мог ее простить,хотя и утверждал ,что нужно прощать "падших женщин".разрыв и чувство вины наташу к тяжелой как ,так и духовно болезни.тяжело разрыв дался и болконскому.в ожидании войны  с наполеоном андрей уезжает в армию.основной его становятся поиски анатоля курагина.но к радости читателя болконский не поспевает за анатолем(а то бог весть что б было -дуэль ,смерть болконского в третьем томе ).1812 год .бородинское сражение.полк князя андрея бездействует,находясь в резерве под открытым  огнем французов  .как и свойственно болконскому,он медленно прохаживается по полю боя  размышляя о чем-то .французская мина(граната ) падает рядом ,но нет он слишком горд ,слишком много мыслей роится у него в голове ,чтобы просто лечь на землю и спастись от страшного ранения.

раненного его  направляют в москву,где подвод оказывается в одной куче с ростовых.вскоре наташа узнает о том,что он здесь.ей тяжело его видеть таким ,но она вновь полностью ему отдается .и казалось бы все хорошо,у них все вновь налаживается ,но рефлексия болконского в совокупности с болезнью о себе знать.он отдаляется от того мира ,в котором жил,который когда-то был дорог ему.его смерть становится чудовищным потрясением как для наташи ,так и для марьи ,но самым важным остается то ,что они вместе с ним казалось бы прониклись в таинство бытия,они его поняли.

Закінчувалися суворі морози, на всьому відчувався подих весни. у лісі вже розтанули останні острівці снігу. під весняними променями сонця запарувала земля. сонячні зайчики заграли на галявині, вони наче хочуть розповісти всьому живому в лісі, що час прокидатися. цінна окраса наших лісів і дібров - конвалія. її ніжні пахучі дзвіночки втілюють у собі радощі весни. вона є однією з улюблених ранніх квітів. а скільки казок, легенд, повір’їв та міфів складено про цю чарівну квітку! а онде між деревами під першим сонячним промінчиками з’явилися проліски. вони були зовсім маленькі і тендітні. вперто і наполегливо пробивали вони товстий килим торішнього листя. ніжні блакиті пелюстки, наче усміхаючись, тягнулись до сонечка. від їхньої блакиті в лісі затишно і тепло. квіти були такі ніжні, що навіть шкода було їх зривати. саме спілкування з природою, навіть просто її сприймання, дарує нам радість. чому? мабуть, тому, що природа - це невичерпне джерело краси, яка не може залишити байдужою навіть найчерствішу людину. краплини ранкової роси можуть сяяти, прекрасніше, ніж коштовне каміння. тендітна травинка, що вперто пробивається крізь сірий асфальт, безодня нічного зоряного неба, ласкаве чи сердите море, громаддя гір, ширяння орла або політ бджоли, нічні співи солов’я або вигин лебединої шиї - все це несе в собі невичерпний заряд краси. чарівний світ природи сповнений дивовижних барв, чудових звуків, досконалих рухів і форм. і треба лише ширше розкрити очі та уважно прислухатися, щоб стати володарем казкових скарбів і невичерпної радості, порівняно з якими всі інші цінності світу не такими вже й значними. ні, зовсім не випадково чи не кожен видатний письменник прагнув втілити у своїх творах нетлінну красу природи, передати радість від спілкування з нею. перечитуючи ліричні переживання героя твору г. тютюнника, мимохіть ловлю себе на думці: скільки асоціацій викликає у мене юний тимко! згадується маленьке лебедятко - михайлик, над дитинством якого "гуси-лебеді летять”, і безіменний герой "іпіеггпегго” м. коцюбинського, і його ж, овіяні чарами природи, іван та маріч-ка з "тіней забутих предків”. а вже з іншим, "зачарованим десною”, хлопчиком я намагаюся осмислити красу людини і красу природи… годі, напевне, й перелічити всі прозові й поетичні шедеври українського письменства, у яких звучить натхненний гімн природі! але головне, що вони не перестають нас хвилювати, бо написані щиро, з любов’ю.