Чи подобаеться тоби осинь ? чому? напиши про це твир миркування,

осіння пора! як заворожує вона своєю красою. але найбільш чаруючим і гарним постає переді мною осінній ліс.ми з подругами прогулюсмося ідучи зі школи.            у лісі  чудово, неначе в казці! все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. з дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. а вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.   де-не-де з-під опалого листя маленькі боровички, лисички, підберезовики. а високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.   як чудово коли ти бачиш таку красу.

дійсно, протягом року в їхній будинок кілька разів стукалося лихо, і не пустити її вони ніяк не могли: не до них одним вона стукалася. у цей рік посивіла мати, із квітучої здорової жінки, їй усього-те було сорок, вона перетворилася в сиву бабу. ваня, як міг, утішав її, роботи більше брав на себе, але запалити вогник у неї в очах уже ніколи не зміг. в 1943 році прийшла повістка і йому, мати вже не плакала. так буває, коли в людини й зліз-те ні, а величезна чорна порожнеча в душі. коли їх проводжали з федором новиковим, вона тільки повторювала: «урятуй бог, тебе синок! знай, тільки ти один у мене залишився. служи чесно, але постарайся вижити! » не знаємо , чиматеринська молитва зберігала його або бог війни вирішив,що для їхньої сім’ї втрат уже через край, тільки щадила його доля. не без втрат, звичайно, він вийшов з тої війни: контузило його, вибуховою хвилею в окопі накрило. довго він у госпіталі лежав, цілих три місяці