Надо написать письмо для воображаемого друга с италий

Мой дорогой роберт. пишет тебе твой друг саша.как там твои дела? у меня много чего произошло с последней нашей встречи.ну обо всем по порядку.я уже перешел в другой класс и знаешь мне нравится.недавно у меня было день рождение и мама сделала красивый праздник для меня,тебе тоже большое за поздравления.было много друзей и подарков,был клоун и воздушные шары.жаль что ты не смог приехать.а папа подарил мне щенка он такой забавный и смешной,вот высылаю тебе фотографии. я часто вспоминаю наши встречи,как мы гуляли,как веселились и даже как дурачились.я рассказываю своим друзьям о наших походах на виноградники,как мы там собирать виноград,как ходили на водные горки,как собирали каштаны в горах.мои друзья не сразу мне поверили,что есть каштаны которые можно жарить и кушать.один раз мы даже попробовали свои каштаны,но они оказались совсем не вкусными. я уже жду следующего лета,чтобы вновь встретиться с тобой.пиши и ты мне,рассказывай что нового у тебя.передавай там всем от меня,я по вам всем скучаю. до встречи роберт,до лета.

 

                           

                                  осінь.

                  осінь    -  золота пора року. недарма в народі  її називають: щедрою, багряною,золотою, гарячою порою.  адже  саме восени люди збирають врожай на городах, на полях і  в садах .  після    довгих клопітких  робіт одержують щедру винагороду від природи за  свою  працю.

              восени все навколо забарвлюється в різноманітні кольори:     червоні, жовтогарячі, жовті , вогнянисті , ніби й насправді природа позолотила ліси , садки, лісосмуги, парки і сквери.

            сонечко обігріває все менше землю. приходять перші заморозки.

            восени , прощаючись з рідним краєм , відлітають в теплі краї птахи. тільки й чути їхні прощальні , журливі пісні.

              про осінь складено багато пісень, віршів, нарисів . ось рядки однієї пісеньки , вони залишились у моїй пам’яті . в  першому  класі , пам’ятаю ми вивчали її на уроці музики:

                      « … падає , падає листя

                                    листя в саду мерехтить.

                                    жовте , яскраво-вогнисте

                                    тихо за вітром летить… . »

          мені також подобається спостерігати , як з дерев плавно

    пожовклі листочки і з тихим шелестом лягають на

  землю.  а як тільки пахне це опале листя! грибами, пеньками,

  та й самою осінню!

                напевне тому, що я народилася восени  - це і є  моя

  найулюбленіша пора року. вона трішки сумна , ніби все навколо сумує за сонечком , літом , теплом.

  та все ж таки як тільки гарно  восени!