Іть скласти твір опис героя(автора)із твору давпя казка або ж бельтторда

Лицар дивується, коли бачить вплив поетового слова на сільську молодь. практичний в усьому, позбавлений творчої фантазії, лицар вбачає у цьому «диявольське наводження», чаклування. поет для лицаря — ворожбит, хоч і допоміг палким і чулим словом до нього горде й неприступне серце панни ізидори. бертольдо вирушає воювати чужі міста. його військо пісня про рідний край, який завжди у серці незважаючи на розлуку. щасливий і сп’янілий від перемого лицар не чує тих пісень, думаючи про власну звитягу. та коли щастя відвернулося од нього і в війську почалися чвари, а слухняні раніше вояки рвуться повернути зброю проти нього, його рятує глумлива пісня військових співців про вояка. і знову пісня домоглася свого: вона повернула воякам відвагу, а з нею й перемогу в бою. перемогла не бертольдова хоробрість, а поетове слово. граф бертольдо зображений жорстоким експлуататором, пихатим і гоноровитим паном, вірним слугою короля і ворогом трудящих. нікчемний граф все своє життя проводить в бенкетах та розвагах. він має величезні багатства, придбані тяжкою працею селян, награбовані на війні, але його це не задовольняє. бертольдо встановлює нові податки, мита на панщину. жорстокість, бундючність і грубість пана виявляється у його вчинках і словах. вперше зустрівши поета в лісі, він грубо наказує йому зійти з дороги: бачте,— крикнув,— що за птиця! чи не встав би ти, небоже? коли поет глузливо відмовився від милостині пана, той, знову спалахнувши, «крикнув згорда»: «годі жартів! бо тобі я гарту! ». переляканий революційними піснями, в яких поет закликає «пробити пану груди», бертольдо наказує: гей, ловіть співців, в’яжіте! у тюрму його, в кайдани! непокірному поетові бертольдо загрожує: …в тюрму його закину, там він, клятий, і загине! поряд з погрозами, якими пан хоче примусити поета замовкнути, він вдається до підкупу і лицемірства. я його талан співацький так високо поважаю, що співцем своїм придворним я зробить його бажаю. такою мовою леся українка характеризує бертольда як жорстокого деспота й експлуататора.

«греків є таїс, у римлян — лукреція, у єгиптян — клеопатра, у французів жанна д’ у нас — роксолана», — так сказав про героїню повісті о. назарука п. загребельний. з такою високою оцінкою постаті роксолани важко не погодитися. але щоб донести до читача цю думку, будь-якому митцю знадобляться не абиякі здібності. назарук зі своїм завданням упорався «на відмінно». можна із впевненістю сказати, що таємниця цієї жінки не розгадана й досі. її особа — це поєднання настільки полярних рис, що розводило дослідників на різні боки: одні ставали палкими прихильниками, інші — засуджували. ця жінка — віддана мати, але здатна на пролиття крові дитини іншої жінки. вона — патріотка свого краю і та, хто приймає віру іншого народу, який нищив людей її землі. цей перелік можна продовжувати. не викликає сумніву одне: це дуже цікава постать. мабуть, через те до образу роксолани зверталися різні митці. його змальовували в своїх картинах художники. про неї писали опери та пісні, знімали і знімають кінофільми. образ роксолани відтворено в архітектурі, скульптурі та прикладному мистецтві. чому ж саме її ось вже понад чотириста років пам’ятають і шанують? чому саме їй присвячують наукові дослідження, її портрети й сьогодні прикрашають музеї (у національному музеї у львові є портрет роксолани роботи італійського майстра)? у світі цю видатну жінку знають як хуррем, роксолана, хосені. у стамбулі ще височіє мечеть, збудована роксоланою на місці аврет-базару, де колись продавали в рабство людей, поряд з нею — притулок для знедолених. усипальницю роксолани розміщено недалеко від гробниці сулеймана великого. якою ж змальовує цю жінку осип назарук? ім’я роксолана походить від двох слів: «рекс», що означає король, «алани» — предки українців. повість «роксоляна» розпочинається розповіддю про підготовку до весілля насті лісовської і степана, сина львівського купця. але на містечко напали турки і багатьох українців взяли в полон. серед них була й дівчину потім тричі перепродавали на невільничих базарах, аж поки вона потрапила до гарему сулеймана. туг вона виконувала різну роботу: прибирала, сиділа як сторожа в передпокоях. саме тоді, як говорить автор, «надійшов пам’ятний день і таємнича година її долі». стоячи біля дверей султанської одаліски, вона, яка не мала права піднімати очі на султана, один-єдиний раз боязко глянула на нього. цей погляд вирішив її подальшу долю. дівчина-християнка вразила сулеймана спочатку своєю зовнішністю, а пізніше — розумом. її побожний учитель адбуллаг навчив її добре розумітися на корані, тому дівчина знала, що згідно з кораном чоловік не може силою взяти дівчину, бо то великий гріх. мабуть через те говорила з сулейманом сміливо, переконливо, так, як з ним не говорив ніхто, окрім рідної матері. султана, розумного та освіченого чоловіка, зацікавило не тільки те, що казала невільниця, «але й свобідна форма, і вже перший акорд її, перші слова: вічна правда, рівність перед богом». ще будучи полоненою, роксоляна у розмові з сулейманом сміливо каже: «я будувала б, будувала наперед збудувала б велику імарет (кухню для убогих), дарешттіру (лікарню), - вансерай для подорожніх і чужинців». ці слова довели, що ця дівчина мала не лише великий розум, але й дуже добре серце, вона не забуває людей з країни, з котрої потрапила до туреччини. саме це відзначив для себе султан. з часом ель хуррем отримала волю, прийняла іслам, стала дружиною сулеймана великого, народила трьох дітей: «вона блистіла умом і веселістю, безоглядністюімилосердям».