Таблиця на тему лютеранство та кальвінізм

предметом релігієзнавства  є закономірності виникнення, розвитку і функціонування релігії, її різноманітні соціально-організаційні форми, їх історична динаміка, взаємозв'язки та взаємні впливи релігії та інших галузей духовної культури.релігія є формою суспільної свідомості, орієнтованою на визнання надприродних сил, що створили навколишній світ та людину і можуть впливати на хід подій у навколишньому світі та людську долю.походження терміна «релігія» (від лат. religio — побожність) вказує на світогляд та світосприйняття, які базуються на вірі в існування надприродних сил, що забезпечують і підтримують зв'язок між звичайним земним та священним позаземним світом. ця сфера духовного життя є особливою формою суспільної свідомості і одночасно способом духовно-практичного освоєння світу суспільством.як окрема наукова дисципліна релігієзнавство почало формуватися лише в xix ст., хоча відповідні знання накопичувалися ще з давніх часів.  релігієзнавствоутворилося на стику філософії, історії, правознавства, етики, естетики, соціології, психології, лінгвістики, політології, етнографії, археології та інших наук і постійно користується їхніми даними та відкриттями. оскільки релігія є одним з найскладніших суспільних явищ, вона може розглядатися у різноманітних аспектах. тому релігієзнавство як наукова дисципліна включає велику кількість відносно автономних розділів. найважливішими серед них є філософія релігії, історія, соціологія, психологія, дослідження вільнодумства та ін.

у xiv ст. у деяких християнських теологів (професор оксфордського університету джон вікліф, професор празького університету ян гус) виникають ідеї радикальних змін у церковному житті. євангельські чесноти проголошуються ними головним змістом християнського вчення, а святе письмо єдиним джерелом істинної християнської віри. ці тези вступили в протиріччя з тогочасною офіційною доктриною і викликали сильний опір католицької церкви.але поширення оновленої християнської ідеології продовжується, набуває апогею у xvi—xvii ст. і приводить до формування течій, які отримали спільну назву реформації (від лат. reformatio — поліпшення, перетворення). завданням реформації проголошується «повернення християнства до апостольських часів», очищення його церкви від хибних настанов.з ідеями реформації тісно пов'язаний рух релігійного протестантизму (походить від «протесту» німецьких князів та міст, що першими приєднатися до реформації, зокрема, виступили проти скасування шпейєрським рейхстагом у 1529 р. права вільно обирати релігію, яке вони отримали у 1526 причини виникнення та поширення реформаційних процесів в християнстві пояснюються сукупністю соціально-історичних умов, що склалися в тогочасній західній європі.приблизно з середини 70-х і до початку 90-х років xv ст. німецькі міста охоплюють численні бунти та повстання (1475-1478 - аугсбург, 1481 - кельн, 1483 - гамбург, 1489—1491 — росток і т. і в яких беруть участь ремісники, дрібні торговці та підприємці, незадоволені зростанням цін та погіршенням якості життя. тоді ж (1476 р. в тауберталі, 1493 р. — в областях рейна та майна і т. ін.) з'являються соціально-релігійні рухи селян (наприклад, союз «башмака»), в яких вперше, посилаючись на «божественну справедливість», принципово відкидається феодальний порядок. виникають гострі протиріччя між інтересами імперії та інтересами князів і міст, імперської армії та імперського суду. в цих історичних умовах становлення ранньокапіталістичних відносин оформлюються уявлення нових соціальних груп про своє місце у новому економічному порядку, свої специфічні суспільні потреби, зростає потреба представляти та відстоювати власні інтереси.загальна тривала криза феодалізму кризою церкви як суспільного інституту. католицька церква, як великий землевласник і гарант феодального устрою та ідеології, не сприймала суспільних змін. до того ж вона поступово втрачала монопольне право духовного провідника суспільства ще й завдяки стрімкому поширенню містичних очікувань віруючих на встановлення земного тисячолітнього царства справедливості та благодаті.всі ці чинники призвели до появи в західній європі такого християнського напрямку, як протестантизм.