Схарактеристикой петра гринева из "капитанская дочка"! вот план характеристики. 1)происхождение и воспитание. 2)доброта и правдивость. 3)верность воинскому долгу. 4)глубина и искренность чувство гринева к маше. 5)отношение пушкина к своему герою. зарание ! )

Начнём с того,что гринев рос в приличной семье и имел дворянские корни.волей случая,а точнее когда гринев повзрослел,отец решает отправить его в армию.гринев сначала радуется,его надежды на воинскую службу в петербург,но с треском ,его отправляют в оренбург. переполненный грустью он начинает своей путь бок о бок с савельевичем.здесь в трактире он встречает нечестного человека,который облапошил молодого и наивного петрушу,развёл на деньги,здесь же и проявил свой характер барин гринев,рассчитавшись с долгом он доказал,что имеет дворянские корни и может отвечать за свои поступки,в оренбурге он встречает марию миронову.влюбляясь он надеется на скорую женитьбу,но родные(гринева) не согласия. в ходе войны с пугачевым,он не предал свою родину,и был истинным примером патриотизма и человеком чести. пушкин развил своего гринева как положительного героя,и я считают он испытывал к нему симпатию.

  чіпка був розумним дитям, але якимось невеселим, вовчкуватим, тихим. не раз у тексті акцентується увага на його погляді — то палкий, то «бистрий, як блискавка», а то й хижий. чіпка для дітей був «виродок». і запам’ятав він це на все життя. ховаючись від глузування в обіймах і казках баби оришки, хлоп’я чітко для себе усвідомило, що то люди погані, що все «через людей… все то винні люди! » зростаючи самотнім, фактично тільки в товаристві баби оришки (бо мати, хоч і любила його, проте часто сварила й била так, що синці не сходили й по місяцю), чіпка рівняв «казку до життя, а життя до казки». а то, мабуть, теж наклало відбиток у дорослому житті, бо так і залишився варениченко поза межами суспільства, не вміючи і, головне, не бажаючи пристосовуватися до нього. малий чіпка занадто швидко ставав дорослим, відчуваючи несправедливість, «і прокидалася невеличка злість у його невеличкому серці, росла виростала — і сторонився він людей далі та далі…»одна з найголовніших рис, яка притаманна йому генетично, зростала в ньому й досягла величезного розміру, — це абсолютне невміння прощати. ще давно в дитинстві в його серці заворушилося щось лихе, «недобре, невпокійне… розбуджене, воно не давало йому забутися, ніколи не прощало нікого, коли бачило яку помилку…» чіпку характеризує й абсолютна невпинність у власних бажаннях. і хоч зрозуміло, що у свій час «бозя» став безоким виключно через дитячу дурість, але та божа сліпота відносно чіпчи-ної долі стала роковою.головний герой не боїться нікого й нічого. але найстрашніше те, що в голові чіпки міцно залишилась, ніби аксіома, думка: «винуваті люди». безперечно, надзвичайний вплив на формування такої суперечливої особистості, як чіпка, чинило суспільство, ті умови, в яких він виріс, а також наслідувані риси характеру. але ж убивство невинних людей, а тим більше дітей, виправдати не можна нічим. надзвичайно психологічно напруженим, страшним є епізод, коли у двері хати варениченка стукає мале дівча в закривавленій сорочці, яке встигло втекти від убивць. а один із тих убивць чіпка. дізнавшись цю жахливу новину галя скрикує: «так оце та правда? ! оце ! » виходить, що правдолюбець, борець за справедливість вирізав усю родину! адже це звучить дико. не витримує цього дружина чіпки, не дочекається й із сибіру свого сина мотря.