Нужно составить портрет сагайдачного

Петро конашевич-сагайдачний (бл. 1570–1622) походив зі шляхетського православного роду з-під самбора (тепер львівщина). здобув освіту в острозькій академії. запорозьким гетьманом став 1600-го. сучасники про нього писали, що ”змалку привчився натягати лук, зброї та коня з рук не випускав, з негодою боротися витривалістю; легко переносити всяку тяготу, голод, труд, не боятися ворога і в небезпеці проявляти мужність”. гетьман тримав військо в дисципліні — сам обходив вартових. мало спав, і, наголошують очевидці, ніколи не напивався п’яним, як це водилося серед козаків. також відзначають, що був він ”скупим на слова” — тобто мовчазним. хоча, за потреби, міг виголосити промову. сагайдачний уславився передусім морськими на турецькі володіння.один із найгеніальніших полководців європи, державний діяч, дипломат, захисник української культури і духовності, поборник освіти — він був людиною відродження. як і інші ренесансні особистості, петро сагайдачний піднісся до найвищих щаблів тодішньої освіченості, був титаном' духу і думки, людиною могутніх пристрастей, кипучої, невтримної енергії. на українському грунті така особа найповніше могла себе виявити передусім у визвольній боротьбі, яка протягом xvi-xviiстоліть набула значення найважливішої життєвої проблеми і від розв'язання якої залежала доля і нашого краю, і йьго народу.] турецько-татарські загарбники загрожували йому геноцидом, фізичним винищенням; шляхецька польща — духовним спустошенням, що призвело б до загибелі української нації. отже, тому народ, не маючи власної держави, мобілізував усі свої матеріальні й духовні можливості та історичні резерви і сформував козацтво — потужні збройні сили — одну з ознак держави. козацтво створило запорозьку січ, яка розвинулася у політичний і військовий центр усієї україни.

Тут про политику