30 б! cлухові і зорові образі вірша (давня весна л. українка ) була весна весела, щедра, мила, промінням грала, сипала квітки, вона летіла хутко, мов стокрила, зa нею вслід співучії пташки! все ожило, усе загомоніло, — зелений шум, веселая луна! співало все, сміялось і бриніло. а я лежала хвора й самотна. я думала: «весна для всіх настала, дарунки всім несе вона, ясна, для мене тільки дару не , мене забула радісна весна». ні, не забула! у вікно до мене заглянули від яблуні гілки, замиготіло листячко зелене, посипались білесенькі квітки. прилинув вітер, і в тісній хатині він про весняну волю заспівав, а з ним прилинули пісні пташині, і любий гай свій відгук з ним прислав. моя душа ніколи не забуде того дарунку, що весна дала; весни такої не було й не буде, як та була, що за вікном цвіла.

Зорові образи: промінням грала; сипала квітки; летіла хутко; ясна; заглянули від яблуні гілки; замиготіло листячко зелене; білесенькі квітки. слухові образи: співучії пташки; все ожило, усе загомоніло; зелений шум; веселая луна; співало все, сміялось і бриніло; віівав; прилинули пісні пташині; ідгук прислав.

Коли лісні мешканці дізналися про обман лиса, вони майже розірвали його, але знову ж, завдяки його хитрості, йому вдалося втікти. довго він відтоді блукав лісом, шукаючі собі місце для життя, але "лісове радіо" вже давно повідомило всіх мешканців про цього брехуна. куди б він не прийшов, відусюди був гнаний. багато днів не їв, не спав, а просто біг. дні минали, і одного разу ліс скінчився, а за лісом виднілося місто. лис микита зрозумів, що там він зможе знайти хоч якоїсь їжі і трохи перепочити. він виходив з лісу повільно, з опаскою. люди, які побачили його, були спочатку нажахані, не зрозуміли, що то за звір. але потім їм стало шкода микиту, вони нагодували його, залікували йому рани, помили і відпустили. це лису повернутися до рідного лісу, він вибачився перед усіма. довго його не пробачали, але він довів всім, що вартий другого шансу. згодом, він знайшов собі лисицю і в них народилося багато лисенят. і жили вони довго і