До завтра нужно сделать-образ захара беркута за планом: 1.захар беркут-мудрий і досвідченний ватажок тухольської громади.2.портрет захара беркута.3.риси вдачі: а)підкорення особистих інтересів загальнонародним.б)віра в силу і непереможність тухольської громади.в)ненависть до ворогів і обстоювання необхідності їх повного знищеня.г)мудрість і розсудливість.ґ)чесність у стосунках з людьми.д)передбачливість.4.висновки.

давно це було. вісімнадцяте століття. красивий край, де підняли вгору свої шпилі стрімкі скелі карпатських гір. серед цих гір, у квітучій долині, лежало старовинне село тухля. мешканці цього села складали єдину трудову громаду, де всі мали рівні права, жили мирно і дружно, були вільними й незалежними. звісно, керівником такої громади повинна бути наймудріша, найдосвідченіша людина. саме таким був дев'яностолітній захар беркут. він все своє життя віддав громаді, вважаючи служіння своєму народові метою життя.

але не завжди все відбувається на користь громаді. і ось на тухольщині з'явився боярин тугар вовк, який прагне заволодіти багатством краю, поневолити його людей. громада на чолі з захаром вирішує вигнати боярина із тухольщини. у мудрого беркута вистачило сил та енергії, щоб упоратись із цим завданням. та, як кажуть, одна біда не ходить, а за собою веде іншу. до карпат підступили монголо-татари, які теж намагалися заволодіти краєм. боярин вступає з ними у змову, щоб через завойовників досягти своєї мети.

неабиякий досвід захара як стратега і тактика приходить на мешканцям села. беркут ставить перед людьми найголовніше завдання: не відбити завойовників, а розгромити їх. його хвилює не тільки небезпека, що нависла над тухольською громадою, а й та небезпека, яка загрожує іншим селам. тому він наказує людям покинути село, піти в гори, а ворогів заманити в долину. саме під умілим керівництвом захара громада діє так розсудливо. йому, беркуту, вірять і тухольці, і всі жителі усього волелюбного краю.

радісно стає захару, коли він побачив підмогу із сусідніх сіл. а який він вмілий та мудрий організатор військової оборони. завдяки його розсудливості, правильній організації оборони, передбачливості численне військо ворога було розбите. боєм керував захар. він нічого не боявся. кулі та стріли його не брали. скрізь було чути його спокійний, але разом з тим владний голос. хоч ворогів було набагато більше, але тухольці перемогли. бо керував боєм розумний та досвідчений захар беркут.

захар — люблячий батько. він зумів виховати сина справжнім патріотом. у першій сутичці з ворогом гине багато юнаків. серед них, так думає захар, і його син максим. тяжко переживає втрату беркут. але коли дізнається, що син живий, але ж перебуває в монгольському полоні, то не йме цьому віри. він вважає, що полон — це ганьба. дізнавшись, що син гідно поводиться у полоні, захар трохи заспокоюється. він готовий пожертвувати сином заради спасіння народу. тому не погоджується обміняти свого сина максима на боярина та бегадира бурунду: "нехай радше гине, мій син, ніж задля нього має уйти хоч один ворог нашого краю". чесність захара беркута була однаковою як для тухольців, так і для ворога: "беркути додержують слова навіть ворогові і зрадникові". честь для захара — це смисл його життя. тому він розуміє дочку боярина вовка мирославу, яка просить його стати їй батьком. свого батька вона відрікається, бо не хоче вважатися дочкою зрадника. тільки така людина, як захар, могла зрозуміти внутрішній стан душі мирослави.

захар беркут був справжнім патріотом. помираючи, він заповідає всім жити у згоді та мирі, бути дружніми, пам'ятати, що тільки разом громада здобуде перемогу. мені подобаються такі люди, як захар беркут, бо саме такі люди потрібні завжди. з них ми беремо приклад, вчимося бути справжніми патріотами: вірно служити батьківщині, цінувати гідність, згуртованість, які роблять громаду непереможною.

Не можна собі навіть уявити українця, який би не співав чи хоча б не знав пісень свого рідного народу. адже пісенні твори, люди намагаються яскраво відобразити в них своє життя, любов до рідної землі, до рідного народу та до усього світу. дуже точно з цього приводу висловився відомий український письменник м. в. гоголь, який визначив головне призначення народної пісні: «пісні малоросійські – казав він, – можуть с повним правом називатися історичними, тому що вони не відриваються ні на мить від життя і завжди вірні тодішній хвильки й тодішньому стану почуттів…». в українському фольклорі широко розвинулися ліричні жанри, завдяки великій різноманітності яких народні пісні розділилися на багато груп.в стародавні часи люди не вміли розмовляти і спілкувалися за вигуків, зрозумілих лише їм. згодом вони знайшли спільні вигуки, яки об’єднати зусилля в тій чи іншій справі. потім з’явилася мова, а вигуки стали більш мелодійними, їх доповнили словами і стали співати. приблизно так і виглядали перші пісні. в кінці кінців вони відокремились від мови і сформували окремий жанр народної творчості. згодом з’явився ліричний напрямок, до якого віднесли обрядові, родинні та інші пісні, в яких зачіпається тема кохання і відношення між людьми. до лірики також відносяться побутові пісні, основними героями яких є звичайні люди – батьки та діти, закохані парубки та дівчата, друзі та просто знайомі усім люди. усі ці пісні є невичерпним джерелом фольклору, народної мудрості та одвічних моральних цінностей.дуже прості пісні, які одразу ж запам’ятовуються і залишають слід у душі людини, такими ж простими словами знайомлять нас з відносинами у родині, з чистим і світлим коханням, з тим, що важливе у житті кожної людини: «а я в батька росла,одиниця була,мене мати не жаліла –взяла, заміж віддала.віддала мене матиу чужу стороні,між велику сім’ю.а чужа сторонаі без вітру шумить, –чужий батько, чужа матиі не б’ють, то болить.»найбільш розповсюджені в українському фольклорі пісні про кохання, при красу рідного краю, про життя народу та родинно-побутові пісні. стосовно останніх, то частіш усього в них оспівується життя звичайних людей і стосунки між представниками різних прошарків суспільства. усі українські народні пісні дуже соковиті і різнобарвні. їх основу чумацькі пісні, пісні, складені рекрутами, солдатами, кріпаками, козаками, бурлаками, наймитами та стрільцями. взагалі, усі пісні є дуже важливою частиною історичних набутків українського народу і ніякі обставини не можуть скоротити це диво дивне, створене нашими талановитими предками. диво, що таїть в собі стільки сили і одвічної мудрості! адже минають часи, змінюються можновладці, світ потрясають руйнівні війни, на зміну старому постійно приходить нове і сучасне, а народна пісня все так же стійко проносить через усі незгоди і злидні свою нев’янучу молодість і свою красу. і я впевнений, що саме українська пісня найкрасивіша, найпрекрасніша з народних пісень усього світу.