Приказки и прислів'я яки близьки за змистом цар плаксій та лоскотон

Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в'язати. борода не робить мудрим чоловіка. в умілого і долото рибу ловить! вік живи — вік учись. вчення в щасті красить, а в нещасті тішить. вченому світ, а невченому тьма. гарно того вчити, хто хоче все знати. голова без розуму, як ліхтарня без свічки. голова не на те, щоб тільки кашкет носить! грамоти вчиться — завжди пригодиться. грамотний — видющий і на все тямущий. дарма, що малий, а й старого навчить! де старий спотикнеться, там нехай молодий добре напнеться! дивиться рідко, та густо бачить. догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного. за битого двох небитих , та й то не беруть. за дурною головою рукам і ногам немає спокою. за одного вченого десять невчених. за одного грамотного сім неграмотних . знає, на чім світ стоїть! знання робить життя красним. і з сивою бородою не все розум приходить! і сила перед розумом никне! учись — на старість буде як нахідка! розумний батько сина опитати не соромиться. розумний всякому дає лад. розумну річ приємно й слухать. розум — скарб людини. сила без голови шаліє, а розум без сили мліє. сила та розум — краса людини. сила уму уступає! скільки голів, стільки й умів! старого горобця на полові не обдуриш. хороший рибак по кльову мусить знати, як рибку звати. хто вчиться змолоду, не зазнає на старість голоду. хто грамоти вміє, той краще сіє. хто добре учиться, той буде й добре робить. хто знання має, той мур зламає. хто людей питає, той і розум має. хто хоче багато знати, тому треба мало спати. чого івась не навчиться, того й іван не буде знати. чоловік розуму вчиться цілий вік. шануй учителя, як родителя! щастя без розуму — торбина дірява. що в молодості навчишся, то на старість як знайдеш. що голова, то й розум! що знаєш, що вмієш, те за плечима не носить. щоб часом дарма не блудить, чужого розуму питайся. як голова сивіє, то чоловік мудріє. як одступиш од грамоти на аршин, то вона од тебе на сажень. яка головонька, така й розмовонька! які літа — такий розум!

великим болем стискало їй серце

вона однаково любить своїх дорогих синів,

Мати починала свій день на вранішньому базарі, де купувала вона найдешевші продукти, й кінчала його коло машинки. З десятої приблизно години до неї починали стікатись люди, й вона приймала від них роботу. Цілий день вона йшла сорочки та костюмчики і зовсім не мала часу розмовляти з своїми любими синами. Тільки за обідом чи то вже вночі вона підходила до якогось із них і ласкала його своїми тихими сірими очима.

мати зазнала дальшого удару

був дуже важкий час у її невеселому житті. Вона навіть відчула раптом, що немилий їй стає сам білий світ. Коли раніш вона знала, для кого поневіряється в своїх злиднях, то тепер вона остаточно розгубилась і тільки дивилась мертвими очима у своє туманне вікно.

Мати враз посвіжішала й, виходячи з весняних плакатних вулиць за містечко, з надією дивилась в теплу легко-бірюзову далечінь.

Мати схоплювалась із свого ліжка і божевільними очима дивилась у вікно. Цей сон був страшніший за всі кошмарні сни, і тільки тепер вона пізнала, що таке справжнє нещастя. І здалося їй тепер життя не домовиною, а безвихідним, страшним виттям смертельно пораненого пса.

Мати з жахом дивилась на свого сина і нічого не розуміла.

Матері вже не було. Матері саме тих бойових хлопців, що їх батько помер дуже давно: так давно, що й не скажеш.