Складіть розповідь про лицарський турнір

Лицарський турнір   — військове змагання  лицарів   у  середньовічній  західній європі . імовірно, турніри почали проводитись з другої половини  xi століття . батьківщина турнірів  —  франція. батьком турніру називають жоффруа де прейлі (перша половина  xi століття). призначення турніру  — демонстрація бойових якостей лицарів, що складали головну військову силу середньовіччя. сучасні французькі історики[1] пов'язують появу турнірів з ситуацією що склалася на той момент в північній франції серед лицарства. внаслідок жорсткого  майорату   сформувався потужний прошарок молодших синів які не мали майже ніяких сподівань на батьківський спадок та родину[2] . єдиним шансом якось просунутися в житті для цих молодих вояків була війна, тож вони усіляко її підтримували, а часто й провокували.  феодали  та голови знатних родів змушені були постійно утримувати в покорі цю буйну молодь. хоч сама ідея змагань між вояками дуже давня, але турніри як постійне явище виникли саме як заміна війні в мирний час, аби чимось зайняти войовничих лицарів. перші турніри проводилися на кордонах феодальних ворогів, без сторонніх глядачів і зводилися до боїв між двома загонами. однак турніри розвивалися і поступово почалитурніри зазвичай влаштовувалися  королем  або  баронами, великими сеньйорами в особливо урочистих випадках: на честь шлюбів королів,  принців  крові, у зв'язку з народженням спадкоємців, укладанням миру і  т.  д. на турніри збиралися лицарі з усіх кінців європи. він відбувався публічно, при широкому скупченні  феодальної  знаті та народу. «якогось надвечір'я заполонивши двір,лицарство розмаїте затіяло турнір,і сходилися в герці на мить, і падав на молодців поглянути жіноцтво теж зійшлось.[3]  »

зазвичай турніри проводилися взимку, найчастіше в лютому чи на  різдво. рідше їх організовували в жовтні й на  великдень. турніри також намагалися не проводити в неділю та у вихідні дні.

найчастіше турніри починалися у понеділок чи вівторок і тривали до п'ятниці. при цьому перший день зазвичай відводився для змагань молодих та недосвідчених лицарів. змагання тривали від полудня й до смеркання, після чого починався бенкет.

для турніру обиралось підходяще місце поблизу великого міста. влаштовувалося  ристалище. воно зазвичай мало чотирикутну форму і було обнесене дерев'яним бар'єром. поруч ставились лавки, ложі,  намети  для глядачів. проведення турніру регламентувалось особливим  кодексом, за дотриманням якого стежили  герольди, вони називали імена учасників і умови турніру.  набувати ознак театралізованого спортивного дійства з правилами, регламентацією та глядачами.умови (правила) були різними. в цілому з часом турніри усе більше віддалялися від справжніх боїв, а з іншого постійно зростали вимоги до учасників турнірів, їх спорядження тощо. тому ранні турніри фактично були повноконтактними боями простих воїнів у бойових обладунках, лише дещо пом'якшеними правилами, а пізні турніри це фактично елітний вид спорту який вимагав великих витрат і спеціального спорядження. наприклад  xiii столітті  лицар не мав права брати участь у турнірі, якщо не міг довести, що чотири покоління його предків були вільними людьми. згодом на турнірі почали перевіряти  герби, запровадили спеціальні турнірні книги і турнірні списки. учасники турнірів повинні були користуватися однаковою зброєю. частіше за все спочатку лицарі, щойно посвячені в лицарське звання, так зване «жюте» мчали один на одного зі  списом  напереваги. якщо списи ламалися, бралися за  меч, потім за  булаву. турнірна зброя була тупою, і лицарі старалися лише вибити суперника з сідла. такий поєдинок називався  тіост  — поєдинок на списах.

при проведенні турніру після численних індивідуальних поєдинків, які могли продовжуватися декілька днів, влаштовували головне змагання  — імітацію битви двох загонів, сформованих за «націями» чи областями. переможці брали ів в  полон, забирали зброю і коней, змушували переможених платити викуп. щоправда слід відзначити, що з часом від цього звичаю відмовлялися і трофеї усе більше ставали символічними, наприклад замість усього обладунку переможець забирав лише султан з шолому тощо. лицарські поєдинки стали складовою частиною битв в нескінченних феодальних війнах. такий поєдинок відбувався перед боєм, єдиноборство завершувалося смертю одного з лицарів. якщо поєдинок не проводився, то вважалося, що бій початий «не за правилами».

сутичка лицарів. з виставки музею в  дрездені

з  xiii століття  турнір нерідко важкими пораненнями і навіть загибеллю учасників. церква забороняла турніри та поховання загиблих, але звичай виявився стійким. по закінченні турніру називалися імена переможців, роздавалися нагороди. переможець турніру мав право обрати королеву турніру. турніри припинились в  xvi столітті, коли лицарська кіннота втратила своє значення.

формальним приводом для заборони турнірів став нещасний випадок, що стався в 1559 році на турнірі в честь мирних договорів франції з  іспанією  і  савойя, коли під час поєдинку  графа  монтгомері і короля  генріха ii  останній був смертельно поранений уламком списа.

1)в результате переворота 2 июня 1793г