Продовження до твору білий кінь шептало

    твір в.дрозда "білий кінь шептало" мене вразив як читача. з перших сторінок я дазналась(-вся),що шептало- це не просто кінь.на мою думку він особливий та індиві

 

      якби я мав(-ла) змогу написати продовження цієї глибоко філософської повісті, я все ж таки визволив би шептала і позбавив його неволі. я, мабуть, знову відправив його на вільну прогулянку до річки, викупавшись в якій, кінь знову б побачив себе у всій красі. але в другий раз він вже не став би вагатися и не повернувся до робочого сірого табуна. через декілька днів свободи я б відправив його до пересувного цирку, в якому б він згадав своє дитинство і молодість, примкнув би до циркових коней і став справжньою зіркою арени, проживши після цього довге та щасливе життя. саме таким я бачу продовження повісті в. дрозда «білий кінь шептало».

 

 

 

Далі прокинулась і чую, що все мені противне, все гидке: і чоловік, і панщина, й життя моє безщасне…пропадай воно все пропадом… піду і я світ за очі… все ж за тобою хоч серцеві легше буде…» «серце нило в соломії од жалю й тривоги. їй легше було б, коли куля потрапила до неї». «соломії ставало моторошно. «брешеш, брешеш… — хотіла вона кинути в лице злому морокові,— вік мій… він буде жити… його не дуже поранено… адже він стільки пробіг…»»