Мне,прошу : чому шевченко обрав шлях бунтарства?

Вій знаменитий «заповіт» тарас шевченко написав 25 грудня 1845р. в м.переяславі під час важкої хвороби. у грудні 1845р. шевченко гостював на переяславщині у поміщика-декабриста с.н. самойлова і тяжко захворів. 24 грудня стан його різко погіршав — запалення легенів. самойлови, побоюючись ще гіршого, відправляють поета в переяслав до козачковського. тяжко було в дорозі, нелегше і по прибутті, хоч лікар-приятель зробив усе можливе. прийшла невесела думка, що це, може, останні години його життя. так не хотілося умирати, бо ж тільки почав по-справжньому жити. але до всього треба бути готовому, якщо раптом смерть, то треба сказати людям останнє слово. нелюдськими зусиллями перемагаючії хворобу, якось підвівся і ослаблими руками запалив свічку. на папір лягли перші такі страшні для молодої людини слова: як умру, то поховайте отакі події наштовхнули шевченка до написання «заповіту». але поштовх ще не є причиною. якби тільки хвороба поета була причиною, то ми мали б суто особистий, так би мовити, приватний, а не громадянський заповіт. насправді ж вірш був викликаний суспільно-політичними умовами життя країни в 30-40-х роках xix століття, сповнений глибокого революційного змісту. поет викриває соціальне зло, про яке спочатку наслухався, а потім побачив на власні очі в 1843-1845 рр. відвідавши знедолену свою вітчизну, проїхавши сотні сіл полтавщини і київщини, він чув відгомін спалахів селянських повстань по україні. побувавши і в панських палацах, і в мужицьких хатинках, він побачив, що пани влаштували собі рай, а селянам — пекло. він побачив усе, вислухав усіх зробив висновок: , кайдани порвіте.

Мавпочка забігла в каюту забрала шоколад і побігла його їсти