Леся українка давня весна віршовий розмір( напешите кто знает )

Давня весна ()  (українка леся)була весна весела, щедра, мила.  промінням грала, сипала квітки.  вона летіла хутко, мов стокрила,  за нею вслід співучії пташки!   все ожило, усе загомоніло —  зелений шум, веселая луна!   співало все, сміялось і бриніло,  а я лежала хвора й самотна.  я думала: "весна для всіх настала.  дарунки всім несе вона, ясна.  для мене тільки дару не ,  мене забула радісна весна".  ні, не забула! у вікно до мене  заглянули від яблуні гілки.  замиготіло листячко зелене,  посипались білесенькі квітки.  прилинув вітер, і в тісній хатині  він про весняну волю заспівав,  а з ним прилинули пісні пташині,  і любий гай свій відгук з ним прислав.  моя душа ніколи не забуде  того дарунку, що весна дала;   весни такої не було й не буде,  я критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)  вірш лесі українки "давня весна" автобіографічний, пов’язаний із власними переживаннями поетеси, яка мала тяжку недугу й змушена була лежати, страждати через біль. єдина її розвага й розрада клаптик голубого неба у вікні, гілка квітучої яблуні, свіжий вітерець, що долинає крізь відчинену кватирку, та пташині співи. усе інше додавали уява й фантазія дівчини. та давня весна запам’яталася, як дарунок долі, бо навчила цінувати найменші радості життя, загартувала волю.  к та була, що за вікном цвіла. 

Многие люди не считают что пожилых людей нужно уважать, ценить. а они заслуживают это, они дали нам жизнь. об этом могут смело говорить приблизительно 30% людей.