Почему блок называет красу россии не смиренной а разбойной? какие чувства к родине слились в этом стихотворение? родина блок

блок искренне любит родину, хотя и признает ее беды, трагедии, нищиту ("россия, нищая россия.."). в то же время, поэт верит в возможное светлое будущее. в стихотворении раскрывается идеяискренней, бескорыстной любви к родине не за что-то, а скорее вопряки

мазепа як романтичний герой. «незвичайний герой в незвичайних обставинах», — це гасло романтизму, літературного напряму, який розвивався наприкінці xviii — у перших десятиліттях xix століття, стало провідним у творчості багатьох письменників цього періоду. одним із представників романтичної течії у світовій літературі є джордж гордон бай­рон, ійський поет, який багато писав про різні країни. один з його творів — «мазепа» — присвячений постаті українського воїна.

на початку поеми дж. байрон зазначає, що в основу твору покла­дений один з епізодів «історії карла xii» французького письменни­ка вольтера про те, як юний мазепа був покараний за любовний зв’я­зок із дружиною одного польського вельможі: його прив’язали до дикого коня, якого відпустили на волю. герой трохи не вмер від спраги, голоду та фізичних мук, і ця подія — центральна у поемі. сюжет поданий у формі розповіді про ці події: під час відпочинку мазепа розважає цією історією шведського короля карла xii, коли вони тіка­ють до туреччини після поразки під полтавою 1709 року.

сюжет поеми та й сам образ мазепи — суто романтичні. автор звертає увагу на історичні події, а зацікавленість давниною, увага до фактів минувшини вважається однією з рис романтизму. до того ж письменник у тексті використав назви зброї, одягу, предметів побуту (рушниця, кремінь, жупан, боклажка тощо) українців, до­давши поемі національного колориту. не доводиться сумніватися й у тому, що мазепа — незвичайний герой, якого так любили зобра­жувати митці-романтики. він «міцний, як дуб», «суворий», свою мізерну пайку їжі він поділяє між стомленими вояками. карл xii характеризує його як непересічну особу:

у всіх із нашого гуртка

відважний дух, тверда рука,

та хто в цей час маршів, боїв

менше й більш зробив,

ніж ти, мазепо?

на землі

від олександрових часів

такої пари не знайти,

як твій буцефалос і ти.

та з незвичайними людьми трапляються й незвичайні ситуації. мазепа розповідає королю, як колись закохався в дружину пихато­го вельможі, як вони зустрічалися таємно, щоб не побачив чоловік, який замучив усіх своєю погордою. та закоханих викривають, і мазепі придумують страшну кару: ременями прив’язавши його до спини неприрученого коня, пускають тварину вчвал. кінь зі страш­ною швидкістю несеться весь день і ніч через поля, ліси, перепли­ває через потік… головний герой давно змучений, ремені натерли його тіло, він задихається від спраги й відчуває муки голоду.

кінь же, не витримавши такої напруги, падає та здихає. мазепа розуміє, це — кінець, йому, напівживому, немає ніякого порятун­ку, і провалюється в небуття… і ось знову романтичний момент — втручання в події нереальних, надприродних сил. коли мазепа роз­плющує очі, то бачить схилене над ним миле обличчя ангела. що­правда, «ангел» виявився простою дівчиною, яка випадково знайшла прив’язану до мертвого коня людину, та він вірить, що тільки мило­сердне провидіння може з’явитися в такій подобі, убачає в цьому знак долі. і справді, скоро він стає гетьманом у цьому краї, тому говорить про коня, до якого був колись прив’язаний, так:

він путь поклав мені до трону,

хіба ту долю нам збагнуть?

показавши постать мазепи у поемі, дж. байрон укотре проявив себе як прихильник романтичного методу зображення дійсності. істо­ричний сюжет, незвичайний головний герой, втручання надприрод­них сил у життєві ситуації — усе свідчить про це.