Як пишеться слово «незабудьте» разом чи окремо

Не забудьте ⇒ правильне написання: не забудьте ⇒ голосні букви в слові: не забудьте голосні виділені червоним голосними є: е, а, у, е загальна кількість голосних: 4 (чотири) • ударна голосна: не забудьте ударна голосна виділена знаком наголоси «» наголос падає на букву: у • ненаголошені голосні: не забудьте ненаголошені голосні виділені пунктирним підкресленням «» ненаголошеними голосними є: е, а, е загальна кількість ненаголошених голосних: 3 (три) ⇒ згодні букви в слові: не забудьте приголосні виділені зеленим приголосними є: н, з, б, д, т загальна кількість згодних: 5 (п'ять) • дзвінкі приголосні: не забудьте дзвінкі приголосні виділені одинарним підкресленням «» дзвінкими приголосними є: н, з, б, д загальна кількість дзвінких приголосних: 4 (чотири) • глухі приголосні: не забудьте глухі приголосні виділені подвійним підкресленням «» приголосними є: т загальна кількість глухих приголосних: 1 (одна) ⇒ беззвучні букви в слові: не забудьте беззвучні виділені синім беззвучними є: ь загальна кількість беззвучних: 1 (одна) ⇒ форми слова: не забудьте; повеліт.наклоненіе ⇒ кількість букв і складів: голосних букв: 4 (чотири) приголосних букв: 5 (п'ять) беззвучних букв: 1 (одна) всього букв: 10 (десять) всього складів: 4 (чотири)

Не забудьте  пишеться окремо 

у багатьох українських народних піснях дуб постає як сим­вол незламної сили, могутності та непереможного довголіття. чому?

а ось послухайте.

дуби й дійсно живуть надзвичайно довго. серед них є справжні патріархи, дуби-довгожителі, яким буває понад тисячу років!

ще в сиву давнину люди поклонялися дубові, вірячи в йо­го чудодійну силу. слов’яни вважали дуб священним деревом. під цими велетнями вони приносили жертви богам, справля­ли релігійні обряди. предки наші навіть грізного бога перуна вирізьблювали з дубових колод.

знайдено незаперечні докази того, що люди ще понад п’ять тисяч років тому розтирали жолуді на борошно і випікали з ньо­го хліб.

обожнювання дуба, очевидно, зумовлено його довговічніс­тю, надзвичайною міцністю деревини. так, славнозвісний хортицький дуб прожив майже дві тисячі років, а на рівненщині нині росте тисячотрьохсотлітній красень.

традиційно на відзнаку народження хлопчика садили мо­лоденький дубок.

шанують дуб і в наші дні. насаджуються молоді діброви, гаї. старі дуби охороняються законом як найцінніші пам’ятки природи.