Ть . будьласка , написати тв1р-роздум дискус1йного характеру можна все на св1т1 вибирати, сину. вибрати не можна т1льки батьк1вщину (в. симоненко).

так, батьківщину не вибирають… вона дається тобі один раз, і вона завжди з тобою, від самого народження, від першої маминої колискової до останнього судомного подиху.рідна земля, як мати, — годує, ростить, милує та пестить. ти всотуєш її чисте свіже повітря, купаєшся в прозорих озерах, бігаєш квітучими луками, навіть не замислюючись над тим, чому все це — тобі, сприймаючи всю цю красу і неосяжне багатство як належне. але можуть прийти і скрутні роки. тоді всі поневіряння батьківщини стають твоїми. скільки поколінь українців зазнали страшного горя, принесеного війнами! скільки наших співвітчизників загинуло або замордовано! скільки патріотів віддавали свої життя, здоров’я, приносили в жертву особисте щастя заради святої мети — свободи та процвітання нашої вітчизни. вони гинули в битвах із татарами або в турецькій неволі, вмирали в царських казематах і засланнях, конали за кордоном, назавжди відірвані від рідного дому. та найголовнішим залишалося: що стане з україною? у страшних муках народжувалася наша державність. ніщо не могло зламати українців, ані тортури, ні страти, ні гноблення, що тривало впродовж століть. а коли на серце лягала найтяжча туга, з’являлися полум’яні вірші й пісні, і тоді знову палали серця від рядків кобзаря, лесі українки, великого каменяра франка. і, як завжди, знаходилися сили для боротьби, і дух воскресав, і одвічне прагнення волі, здавалося, назавжди придушене катами, спалахувало з новою силою.і батьківщина наша стоїть і знову квітне, наче птах фенікс, щоразу відроджується з попелу — неймовірно дорогою ціною страждань і пожертви її синів і дочок.батьківщина дає нам життя, тож її треба любити, наче рідну матір, — усією любов’ю, на яку здатні наші серця. це головне, що ми повинні пам’ятати. і від того, що її волю завойовано кров’ю багатьох поколінь, вона стає для нас іще милішою, іще дорожчою. адже ми любимо її не тільки за себе, а й за наших співвітчизників, які загинули, здобуваючи для неї щастя.

к(к)обзар(как первое слово строки - большая буква, просто слово - маленькая буква),марко вовчок(имя), каменяр(профессия), карпенко-карий(имя), робінзон(герой ), плутоній(материал), ахіллес(имя), шевченкіана(собрание творов шевченка), квітка-основ’яненко(имя), антей(бог), демон(не знаю) , лісовик((профессия), пінчер(порода), червона шапочка(герой ), пантелеймон куліш(имя), василь симоненко(имя), ом(единица измерения), кюрі(имя), жучка(кличка), гнідко́(хз, может и с большой буквы надо писать), русалка(рыба), івасик-телесик(герой ).

у василя симоненка чарівні вірші.

у мого друга улюблена порода собак - пінчер.

ахіллес - найхоробріший.

собаку мого друга звуть жучка.

мій найулюбленіший твір -- івасик-телесик.

марко вовчок - це псевдоним марії олександрівни вилинскої.

русалка аріель дуже добра.

український письменник, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, редактор, видавець - це все пантелеймон куліш.

справжнє прізвище івана карпенко-кария - тобілевич.

антей - в давньогрецькій міфології велетень, син бога моря посейдона і богині землі геї.