Чому в заповіті шевченка немаєжодного знаку оклику

Тому що в ті часи було дуже важко у деяких людей не було навіть емоцій , як вони могли бути якщо в ті часи багато чого не було. заповіт це остання воля людини, це її побажання перед смертью, її роспорядження, що треба зробити коли самої людини вже не буде. про таке зазвичай не кричать. і в такому стані зазвичай не галасують, тому й нема знаків оклику.

Аналіз “intermezzo” «intermezzo» — імпресіоністична новела михайла коцюбинського, написана в 1908 році в чернігові. новела складається з 11 частин, що пов’язані образом митця — учасника й оповідача зображуваного; розповідає про його духовне одужання при зустрічі з природою. у творі порушено проблеми душевної рівноваги, повноцінного життя, специфіки творчого процесу. проведемо аналіз “intermezzo” коцюбинського – визначимо жанр, тему та ідею, розглянемо сюжет та головних героїв новели. аналіз “intermezzo” літературний рід: епос жанр “intermezzo”: новела форма: монолог. присвята кононівським полям тема “intermezzo”: зображення взаємодії митця і суспільства ідея “intermezzo”: утвердження думки, що людина щаслива лише в гармонії з природою, а митець відіграє важливу роль у суспільстві. образи “intermezzo” м. коцюбинський визначає у новелі інтермеццо, що не є за жанровою ознакою драматичним твором, назви дійових осіб: моя утома. ниви у червні. сонце. три білих вівчарки. (оверко -“селянин”; пава – “дворянин”, трепов – “міністр внутрішніх спрів”) зозуля. жайворонки. залізна рука міста. людське горе. але ці дійові особи — це засіб художньої умовності, застосований для того щоб дати читачеві ключ до розуміння складної образної мови природи та символічного змісту інших образів. якщо є дійові особи, то має бути і сцена; нею виступає душа ліричного героя з її болями і радощами, з утомою і надією, вірою в перемогу світлих ідеалів. через внутрішній етичний конфлікт між громадським обов’язком і втомою, хвилинною зневірою, через емоції, переживання змальовуються ширші проблеми — соціального (митець і суспільство) та психологічного (переживання на межі душевних сил) характеру. контрастно протистоять одна одній дві групи образів: «моя утома», «людське горе», «три білих вівчарки», «залізна рука города» і «ниви у червні», «зозуля», «жайворонки», «сонце». конфлікт між ними створює ту багатозначність символів, які й уявлення про складні душевні процеси ліричного героя. засіб контрасту відіграє також важливу ідейно-композиційну роль (місто й природа, краса природи й нелюдські умови життя селян). і думки, й сприйняття природи злиті в єдиний нерозривний потік переживань ліричного героя та його усвідомлення себе у світі й суспільстві.