Складіть казку про тварину терміново буду дуже вдячна велику кількість ів

Наша сусідка - дуже добра тітка.вона кожної осені пригощає нас осінніми .але літом вона приготувала для мене інший подарунок.це був маленький собачка.він був такий швидкий і ніколи не втомлювався.правда завжди олодний,оскільки після виконання якоїсь команди випрошував гостинця ,на рахунок призу.лютий завжди був відв'язаний,але у задньому дворі,щоб не нападав на людей.одного дня він якось вибрався і втік.нам звісно було сумно,адже він блукав голодний і не повертався.якось я швидко повчив уроки і пішов гуляти сам.це було десь після 3днів пропажі.пішов у самотнє місце яке сам найшов.було сумно без лютого. але раптом я почув чийсь гавкіт.це було десь чутно біля озера.я швидко помчав туди.там ,застрягший між деревами ,був лютий.я відразу забрав його і поніс додому.накормив і зігрів.далі я його тримав на цепу і ретельно беріг.

Неоднозначне питання. у житті головного героя сталася драматична подія - померла рідна дитина. тепер він дивиться на свої меблі наче не своїми очима. він нібито змирився з цим, та водночас його не відпускає відчуття страшного болю за свою донечку. батько метається, як поранений звір загнаний у клітку. зі сльозами на очах він тримає в руках зелену чашку, яка стає єдиним атрибутом зняття інтенції божевілля. чоловік заспокоює свою дружину, наголошуючи на тому, що в них ще народяться здорові діти. це підлість зболеної душі і жорстокої пам'яті. батько мотивується виключно традицією, звичаями, морально-етичними нормами, власним емоційним ставленням до світу (і тут він належить сам собі). суто особисте - це неусвідомленість ситуації, свого роду певна обмеженість своєї волі. батько, як художник, відчуває неспівмірність людського і творчого. і саме це штовхає на аморальні кроки чоловіка, який, бачачи безвихідь ситуації, вибачливо звертається до своєї померлої доньки. тобто, його одержимість, бажання пізнати життя у всій його повноті, його візуальна стратегія взяли гору над батьківським почуттям