17 ! сочинение на тему " народ шевченко не забуває і не забуде ніколи", три примера стихов, в которых раскрыта актуальность кобзаря для каждой эпохи,на 2 или 2,5 ! пишите на уровне 8-9 класса,

Я, напевно, не є винятком з правил, адже здебільшого читаю тільки ті твори класиків української літератури, що включені до шкільної програми. може, я ще не в тому віці, коли хочеться почитати щось серйозніше за популярну художню літературу? не знаю. але я знаю одне: я з задоволенням читаю твори найгеніальнішого, на мою думку, українського письменника тараса григоровича шевченка.   у своїх творах він порушує такі важливі теми для суспільства як:   соціальних, політичних, філософських, історичних, художніх проблем та ідей. також засудження  крiпацтва, саме жорстока експлуатацiя людини людиною призвела до виродження самої людської сутi суспiльства.    збагачуючи українську літературу новими життєвими темами й ідеями, шевченко став новатором і в пошуках нових художніх форм та засобів. автор «кобзаря» виробляв і утверджував нове художнє мислення. його роль в історії української літератури більша, ніж роль пушкіна в російській, міцкевича — в польській літературі.ще хлопчиком тарас полюбив чарівну народну пісню, чув від кобзарів думи та історичні пісні, які знайомили його з героїчним минулим рідного краю.особисто мене його зворушлива та гірка сповідь вражає в саме серце. ніхто, мабуть, не може розповісти про якусь подію краще за людину, котра брала в ній участь. багато літературних героїв кобзаря, як мені здається, списані з нього самого. шевченко підтверджує мою думку у вірші "і золотої й дорогої" : а  ще  до  того,  як  побачу малого  хлопчика  в  селі. мов  одірвалось  од  гіллі, одно-однісіньке  під  тином. сидить  собі  в  старій  ряднині. мені  здається,  що  се  я, що  це  ж  та  молодість  моя.  скiльки довелося витерпiти українському народовi, щоб довести, що українська мова - не "нарєчiє", а повноцiнна, здатна до розвитку i культурних традицiй, європейська мова?   шевченко завжди боровся за права свого народу, йому ніколи не було байдуже на долю свого народу.  це може побачити у вірші:   та не однаково мені,  як україну злії люде  присплять, лукаві, і в огні  її, окраденую, збудять…  ох неоднаково мені поетичним вступом до «кобзаря» (1840) був вірш «думи мої, думи мої», у якому, висловлюючи свої погляди на зв'язок поезії з дійсністю, шевченко підкреслив нерозривну єдність поета зі своїм народом. вірш сповнений сумом за батьківщиною, автор  вболіває за українців, які знаходяться в панській неволі, терплять приниження та знущання. саме цi проблеми порушував шевченко у своїх творах, поетичних i прозових. людина є найбiльшою цiннiстю як для людей, хто вiрить у бога, так i для тих, хто не сповiдує нiякої релiгiї. тарас григорович, розумiв i таку рiч, як рiвнiсть людей перед богом. а звiдси - людина повинна бути рiвною i перед законами.  я ніколи не повірю, що в україні існує людина, яку не зворушують твори тараса григоровича шевченка, тому що жодний українець не може ставитися байдуже до життя своїх пращурів, адже суспільство, що не знає свого минулого, не має й майбутнього.

На уроці ми ознайомилися з твором р. агутагави."павутинка". кандата за своє життя був дуже злою и не доброю людиною, за все свое життя він зробив лише одну добру справу, врятував життя павучку. будда вирішив кандаті спустивши йому павунку ,що могла врятувати його життя. на мою думку кандата проявив егоїзм не дозволивши іншим грішникам скористатися павутинкою. можливо якщо б він дозволив їм це зробити, павунтинка не обірвалася б. будда справді хотів кандаті, він дав йому шанс лише за одну добру спарву у житті, але кандата думав тільки про себе, і зовсім не хотів змінювати свою думку. коли людина сама не прагне змінюватися, навіть якщо це її останній шанс, навіть бог безсилий допогти цій людині.