Напишите текст или сайт на твір маленькі гоподарі

Того ранку маленький микола аж підстрибував з радощів. мати з батьком пішли до сигота, а він сам собі господар. ви, може, думаєте, що то просте діло залишитися самим вдома господарювати? і не говоріть! то ж велика відповідальність бути господарем всього, відповідати за все і за всіх, що мукають, гавкають, кричать, квичать, кодкодачуть, скачуть, бекають та мекають по подвірії. мати спочатку довго вагалась, переживаючи, що він не впораїться зі всім, але батько заспокоїв її. – та він уже легінь, осінню до школи піде, а ти боїшся на нього хату залишити. щоправда він і дотепер кидав зерно курям, випасав ягнята і навіть веприка годував, але ще корову не годував жодного разу. – коли задзвонить на полудень, кинеш у ясла сіна, а після того напоїш її з відра водою і все! тільки обережно, щоб не досягла тебе рогом, – погладив миколу по голівці батько. – не забудь, миколцю, коли бовкне дзвін, берись годувати корову, ні скоріше, ні пізні – додала мати. миколка пошибався вліво і вправо – нагодував курчат, каченят, котика мурчика, песика бурчика, рябе козенятко, біле ягнятко та вухате поросятко, і почав проходжуватися вздовж подвір’я, з руками за спиною, як личить справжньому господареві, чекаючи, щоб бовкнув дзвін, але дзвін чомусь не бовкав, хоча сонце підкотилось досить високо. – що поробиш, треба дочекатися дзвону, – зітхнув з досадою миколка і присів на сходи, задивляючись на дах старої дзвінниці, яка ніби посміхалася до нього з-поза старої груші вуйка гната. «му-у-у! му-у-» – враз почулося з хліва. – потерпи ще трішки, зорянко, хай бовкне дзвін, – прошептав миколка. але в зоряни не вистачало терпіня – розмукалася як пароплав. миколкові стало жаль бідної корови і рушив до вуйка гната, попросити його щоб бовкнув у дзвін, та вуйка гната не було вдома. – пішов до сигота, сьогодні навіть не дзвонив на полудень, – сказала з досадою стара настя, сусідка вуйка гната. миколка, повертаючись додому, думав нагодувати зоряну і без вуйкового дзвону, та коли увійшов на подвір’я, батько вже виходив з хліва. – куди блудив, опришку, так ти нагодував корову? – я, я до вуйка гната, щоб бовкнув у дзві – промовив зі сльозами на очах миколка. батько голосно розсміявся і міцно обняв його.

Правильний ответ скіпала, прірва